За даними НААНУ в Україні поширено 116 видів комірних шкідників. Серед них кліщів - 34%, комах – 60% (жуків – 51%, метеликів – 9%), мишоподібних - 6%. Потенційну загрозу можуть становити також карантинні шкідники, які проникають на територію нашої країни.  Втрати під час зберігання через них можуть становити від 5-10 до 30 % зібраного зерна.

Місця розвитку шкідників запасів — борошномельні, круп’яні, комбікормові, насіннєобробні заводи, кондитерські фабрики, хлібоприймальні пункти, хлібозаводи та інші підприємства, пов’язані зі зберіганням і переробкою зерна чи виготовленням виробів з нього.

Найважливіший фактор впливу на інтенсив­ність розвитку комах і кліщів у зернових продуктах та сховищах, є температура. Оптимальні умови для розвитку шкідливих комах створюються при температурі 20…28 °С. Напри­клад, потомство комірного довгоносика при температурі 25…26 °С з’являється приблизно через 30, а при 12 °С — через 209 діб. Біль­шість комах погано переносять температуру 10…11°С; при 0 °С вони впадають у так званий стан анабіозу, тобто перестають харчуватись і майже не дихають. Підвищена температура (понад 35 °С) несприятливо позначається на життєдіяльності шкідників: у них припиняється відкладання яєць. При 38…40 °С відбувається їх тепловий анабіоз.

Кліщі менш вибагливі до високої температури і тривалий час ви­тримують мінусову температуру, однак вони можуть забезпечити себе поживою тільки при підвищеній вологості зернової маси. Су­шіння зерна до сухого стану (8-12 %) практично виключає зара­ження його кліщами.

Крім температури, на розвиток комах та кліщів сильно впливає вологість зернової маси. Тіло комах на 48-67 % складається з води. Тому тільки при вмісті у зернових продуктах певної кількості вологи комахи і кліщі можуть існувати і розмножуватися, оскільки поповнення води в їхньому організмі не­обхідне внаслідок втрати її при диханні, виділенні з екскрементами тощо.

В складські приміщення, значна частина шкідників потрапляє разом із зерном та іншою сільськогосподарською продукцією, тарою, а також через одяг, взуття працівників чи заселення гризунів і птахів. Поселяючись в місцях збереження зерна шкідники використовують зерно, як їжу та середовище проживання, цим самим завдають великої шкоди, зменшуючи масу продуктів і погіршуючи їх якість, крім того, часом повністю втрачаються його харчові, фуражні та посівні якості. Заражене зерно не відповідає вимогам стандартів і втрачає товарність, шкідники забруднюють його своїми рештками внаслідок линяння, загиблими особинами, екскрементами, павутиною. Зерно склеюється в грудки, ущільнюється, в ньому підвищуються температура й вологість. З пошкодженого зерна одержують неякісне з погіршеними хлібопекарськими і смаковими якостями борошно. Пошкоджене зерно набагато швидше заселяють плісняві гриби, які синтезують отруйні для людей і тварин мікотоксини, виділяють токсичні та канцерогенні речовини, різко знижують посівні якості насіння. Тому не можна використовувати зіпсоване, запліснявіле зерно для виготовлення хлібопродуктів або на корм худобі.

У зимовий період надійним способом обмеження чисельності шкідників є проморожування зерна. При цьому слід враховувати їх стійкість до низьких температур. Більшість комах за температури нижче –15^оС гинуть протягом доби.

Заходи, спрямовані на знищення шкідників, що вже попали в зерно, сховища, зернопереробні підприємства, обладнання, інвентар і т.п.

Ці заходи боротьби можна розділити на дві великі групи:

Фізико-механічний метод боротьби - механічні, термічні заходи і використання різних випромінювань. Механічні заходи – це очищення будівель, споруд, обладнання, тари, території і т.д. від залишків зерна, пилу, в яких можуть міститися комахи і кліщі. Але основним недоліком цього методу це те, що не вдається домогтися повного знезараження. Частина шкідників залишається. Використання фізико – механічних засобів боротьби (очищення, охолодження, сушіння зерна і інше) забезпечить зниження і ліквідацію зараженості зерна і продукції. Термічні заходи включають в себе застосування високих і низьких температур. З цією метою можуть бути використані зерносушарки, в яких зерно нагрівають до 50-55 ᵒС. При цій температурі комахи і кліщі гинуть. Є небезпека, що можуть відбуватися зміни і в самому зерні. Цей метод неприйнятний для насіннєвого зерна.

Хімічний метод боротьби (обприскування, аерозолі і газація) передбачають застосування різних хімічних речовин, які викликають загибель шкідників. Обприскування зазвичай використовують для обробки будівель, зерносховищ, території, транспортних засобів, аерозольній обробці піддають сховища. На сьогоднішній день обробка якісними інсектицидами забезпечує достатньо тривалий ефект — від 6 до 12 місяців. При виборі інсектицидів слід уважно обирати препарат — слідкуйте за тим, щоб у складі обраного препарату були лише дозволені компоненти, а також щоб небезпечні для людини і навколишнього середовища речовини не перевищували граничної норми.

Для сигналізації появи та обмеження чисельності ряду шкідників зернових запасів використовують феромонні клейові пастки. При застосуванні із розрахунку 1 пастка на 150–200 м³ приміщення, вони дають можливість не тільки виявити наявність лускокрилих та визначити їх чисельність, а й зменшити кількість шкідників, відловлюючи самців і створюючи «самцевий вакуум». Також широкого використання набули пастки з використанням харчових принад. У якості принад застосовується підсмажений арахіс, зерно, оброблене оливковою або кукурудзяною олією.

Головне управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області наголошує, що своєчасне виявлення шкідників хлібних запасів, визначення ступеня зараження, знання їх біологічних особливостей, шкодочинності та захисних заходів допоможуть Вам зберегти зерно і зернопродукти від пошкодження під час зберігання!