Завершальним етапом у виробництві посівного матеріалу є підготовка та зберігання насіння ярих культур, насіння перехідних та страхових фондів. Збереження якості насіння, від збирання до використання, є одним із найважливіших завдань, що постають перед виробниками посівного матеріалу. Високі врожаї можна отримувати лише при використанні здорового високоякісного насіння, що має високі потенційні можливості. Тому насіння до посіву необхідно зберігати в таких умовах, щоб воно забезпечило високу енергію проростання, високу схожість і було здатне дати здорову високопродуктивну рослину, а це вимагає певних умов і оптимального режиму зберігання. Процес зберігання насіння починається вже під час збирання, продовжується під час транспортування на токи і завершується післязбиральною обробкою: сушінням, очищенням, сортуванням та закладанням у попередньо підготовлені та продезінфіковані складські приміщення на зберігання до посіву. 

Головне завдання зберігання посівного матеріалу – збереження та покращення посівних якостей. Причинами погіршення якості насіння під час зберігання є самозігрівання, наявність шкідників, хвороб, вплив низьких температур, підвищення вологості, проростання. 

Основною умовою збереження схожості насіння є засипка на зберігання сухого насіння з вологістю нижче критичного порогу. При низькому вмісту вологи вона знаходиться у зв’язаному стані – утримується колоїдами білків та вуглеводів. При підвищенні вологості в насінні з’являється вільна волога і всі життєві процеси в ньому різко активуються. Рівень вологості, при якому з’являється вільна волога і називається критичною вологістю. Величина критичної вологості не однакова у різних культур ї залежить від хімічного складу насіння. Так у більшості зернових, а також у злакових трав критична вологість насіння знаходиться у межах від 14 до 15 %, у зернових бобових культур від 15 до 16 %. Жири не утримують вологу, тому у насінні олійних культур критична вологість більш низька, наприклад у соняшника вона складає всього 7-9 %. Підвищена вологість небезпечна тим, що різко підвищує активність гідролітичних і дихальних ферментів і визиває різке зростання інтенсивності дихання. В процесі дихання насіння виділяє вуглекислий газ, воду і тепло. Температура в насипі ще більше підвищується, починається активна фізіологічна діяльність, зерно бубнявіє, розвиваються хвороби. За підвищеної вологості і температури починають швидко розвиватись мікроорганізми, в тому числі і найбільш небезпечні для зберігання насіння – плісняві грибки. В результаті цих процесів знижується або повністю втрачається схожість. 

Збереження насіннєвого матеріалу погіршується через його неоднорідність, так як недозріле, травмоване та щупле зерно має підвищену інтенсивність дихання. У травмованого насіння полегшується повітряний обмін з зовнішнім середовищем і також підвищується інтенсивність дихання. Таким чином стійке зберігання передбачає зниження до мінімуму газообмін в насінні та виключення можливості активного розвитку мікроорганізмів. 

У насіннєсховищах насіння може зберігатись насипом, упакованим у мішки, в контейнерах. При зберіганні насіння насипом висота зерна не повинна перевищувати двох метрів для зернових та зернобобових культур, 1,5 м – для олійних. Відповідно до вимог ДСТУ 2240-93, насіння упаковане в мішки необхідно розміщувати на піддонах та складати в штабелі на відстані від підлоги не менше 15 см, від стін і між штабелями – 70 см. До кожного штабелю має бути вільний доступ. Кожну партію насіння забезпечують штабельним ярликом. Усі партії добазового та базового насіння незалежно від призначення, а також партії сертифікованого насіння першої генерації, призначеного для реалізації підлягають обов’язковому пакуванню та маркуванню. Партії сертифікованого насіння нижчих генерацій, які призначені для реалізації допускається зберігати без пакування (у засіках, буртах), але з обов’язковим маркуванням. 

Під час зберігання насіння в осінньо – зимовий період необхідно провітрювати насіннєсховища при певних погодних умовах. Перевіряти вологість насіння не менш ніж два рази на місяць, контролювати температуру за допомогою термоштанг і термощупів у різних точках насипу 2– 3 рази на місяць. А свіжозібраного – один раз на тиждень перші три місяці. Найоптимальнішою для зберігання насіння є температура у сховищах менше +10^оС, при якій зберігається низька активність дихання зерна, практично не розвиваються мікроорганізми та шкідники, виключається процес самозігрівання. 

Під час зберігання систематично здійснюють органолептичний контроль (запах, колір). Білявий, сіруватий колір насіння – наслідок самозігрівання. Затхлий запах з’являється у разі зберігання насіння у вологому приміщенні, цвілий запах з’являється від активної діяльності в зерновій масі шкідливої мікрофлори (цвіль зберігання), що свідчить про підвищену вологість і можливі осередки самозігрівання. 

В процесі зберігання насіння можуть пошкоджувати комірні шкідники : довгоносики, молі, борошноїди, зерновий точильник а також мишоподібні гризуни. У системі захисту насіння від шкідників основу складають профілактика та дотримання санітарного режиму.

Таким чином з метою збереження посівних якостей насіння необхідно здійснювати систематичні спостереження за його вологістю, температурою, кольором, запахом , зараженістю шкідниками, схожістю.