Отримання високих урожаїв зернових колосових культур неможливе без ефективної системи захисту від бур’янів, хвороб і шкідників як одного з найважливіших елементів технології. Адже без надійного контролю втрати від них сьогодні можуть становити 30 – 40% і навіть досягати 50 – 70%.

     Перезимувалі шкідники у доброму фізіологічному стані спроможні відновити численні популяції, що сприятиме масовому їх поширенню та пошкодженню ними сільськогосподарських рослин. Моніторинг фітосанітарного стану сільськогосподарських рослин матиме важливе значення у регулюванні чисельності шкідливих організмів, своєчасному застосуванні засобів захисту рослин.

     Шкідник № 1 пшеничного поля – клоп шкідлива черепашка, який живлячись зерновими колосовими культурами, зокрема пшеницею, не тільки різко знижує кількість, але й істотно погіршує якість урожаю зерна.

     Посіви озимої пшениці також заселяють маврський, австрійський, гостроголовий та інші види клопів, пошкодження яких також негативно впливатимуть на кількісні показники урожайності. Пошкодження клопами пшениці ранньою весною викликає різке відставання рослин у рості та розвитку, вони передчасно жовтіють. Центральний лист вище уколу серпоподібно згинається або згортається у вигляді спіралі. Колос, пошкоджений до та на початку колосіння, біліє, утворюється білоколосиця, добре помітна на зеленому фоні поля.

     За відсутності дощів у травні шкідливість клопів посилюватиметься, передусім на ярих колосових культурах, а за своєчасного випадання дощів і високій агротехніці шкода від клопів може бути в значній мірі ослаблена.

     Необхідно постійно проводити обстеження посівів зернових колосових культур на виявлення заселеності площ, встановлення чисельності та віку личинок шкідника. При пошкодженні ними зерна в колосі погіршується якість клейковини, посівні та фуражні властивості зерна пшениці та ячменю.

     Збереження технологічних і посівних якостей зерна передбачає проведення захисних заходів у посівах твердих і цінних пшениць. Такі посіви обробляють за наявності 2 і більше личинок на кв.м інсектицидами згідно з «Переліком пестицидів та агрохімікатів, дозволених до використання в Україні». Ці інсектициди ефективні й проти інших шкідників зернових культур.

     У другій половині травня на поверхні ґрунту спостерігатиметься поява жуків хлібної жужелиці, які під час наливу зерна будуть пошкоджувати колосся пшениці, жита, ячменю, вигризаючи спочатку зав’язь, а пізніше –м’яке зерно. В осередках підвищеної чисельності жужелиці, де виникає потреба додаткового обприскування озимих (за чисельності
3 – 4 личинки на кв.м), також проводять обробіток дозволеними до використання інсектицидами.

     За сухої теплої погоди повсюди заселяють посіви озимої пшениці, ярого ячменю, кукурудзи, проса, злакові мухи (поріг шкодочинності
10 – 15 % заселених стебел, 30 – 50 екз. на 100 помахів сачка ), хлібні блішки (понад 100 особин на кв.м), п’явиці (10 – 15 жуків на кв.м), злакові попелиці
(8 –10 особин на стебло), цикадки (40 – 50 особин на кв.м або 150 особин на 100 помахів сачка). Харчування сисних шкідників на зернових культурах викликає зменшення маси зернівки, що призводить до кількісних втрат урожаю.

     Істотної шкоди посівам озимих та ярих хлібів у степовій зоні завдають і хлібні жуки, зокрема жук-кузька, жук-красун та жук-хрестоносець. Виходячи з ґрунту, вони заселяють колоски та пошкоджують зерно озимих зернових культур (поріг шкодочинності становить 3 – 4 особини на кв.м). За перевищення вищезгаданими шкідниками порогу шкодочинності посіви обприскують препаратами, рекомендованими від клопа шкідливої черепашки.

     Злакові попелиці (звичайна, велика тощо) та пшеничний трипс повсюди масово розвиватимуться за теплої вологої погоди, яка сприятиме їх підвищеній шкідливості. Харчування сисних шкідників на зернових культурах викликає зменшення маси зернівки, що призводить до кількісних втрат урожаю пшениці. Окрім того, ці фітофаги, зокрема попелиця, небезпечні ще й тим, що є переносниками вірусних та мікоплазмових хвороб зернових культур.

     На сьогодні в Україні для захисту зернових зареєстрований широкий спектр протруйників, які здатні контролювати комплекс хвороб, збудники яких передаються насінням, через ґрунт та рослинні рештки. Усі вони належать до системної або контактно-системної дії, містять одну чи декілька діючих речовин. Контактні фунгіциди знищують фітопатогени, які містяться на поверхні насінини та у ґрунті, системні – абсорбуються тканинами насіння і знищують внутрішню інфекцію.

     Цього року перші прояви хвороб кореневих гнилей, борошнистої роси на озимій пшениці та бактеріозу коренів на посівах озимого ріпаку були виявлені у ІІІ декаді березня лише на площах, які були уражені ще з осені. Надалі, у другій та третій декадах квітня, після випадання опадів спостерігалось поширення та розвиток основних хвороб на посівах сільськогосподарських культур.

     На сьогодні скрізь розвиваються на зернових культурах хвороби: борошниста роса, септоріоз, бура листкова іржа, гельмінтоспоріоз, сітчаста плямистість та інші.

     Кореневі гнилі повсюди розвиватимуться через надмірне зволоження, перепади температур, інші негативні фактори розвитку рослин, за яких можливий прояв антоціанового забарвлення, пожовтіння листя.

      У травні на рослинах озимого ріпаку, за сприятливих погодних умов (тепла та волога погода), ймовірне поширення хвороб (пероноспороз, альтернаріоз, фомоз, бактеріоз, гнилі). Оздоровлювати посіви за появи ознак хвороб рекомендовано дозволеними фунгіцидами. За вегетаційний період озимої пшениці на посівах може з’явитись маса захворювань, важливо правильно їх розпізнати і вчасно почати діяти. Проведення хімічних захисних заходів найбільш ефективне, коли поширення патогенів перебуває на рівні економічного порогу шкідливості. Щодо агротехнічних заходів, то таку роботу потрібно проводити протягом усього року.