Замість міцних стебел та соковитих качанів, невисокі слабкі рослини без плоду - такий вигляд має кукурудза, яку атакував західний кукурудзяний жук.

     Питанням, чи здатний західний кукурудзяний жук акліматизуватись в Україні, сьогодні вже майже ніхто зі спеціалістів не переймається. Нині вкрай актуальним є інше: наскільки далеко по  території країни може поширитись цей карантинний шкідник і як цьому запобігти.

     Західний кукурудзяний жук на сьогодні вважається одним із найбільш небезпечних шкідників кукурудзи в Європі та  США.

     Більше того, повсюдно практикується вирощування кукурудзи у монокультурі. Тому проблема ураження посівів такими шкідником є надзвичайно актуальною.

     Оскільки це  шкідник-монофаг, вирощування кукурудзи як монокультури сприяє його розвитку та поширенню , також розповсюдженню сприяє сівозміна типу «кукурудза-соняшник-кукурудза». Повністю знищити шкідника практично неможливо.

     Дорослі комахи сягають у довжину від 2,2 до 6,8 мм. Вусики у них темні, тонкі та ниткоподібні. Лапки також чорного кольору. Тіла їх видовжені і мають жовто-коричневе забарвлення. Надкрила -  з трьома темними смугами на жовтувато-зеленому тлі. Часто крильця самців повністю чорні або мають темніший колір на відміну від жіночих особин. Ті зазвичай мають прості смуги. У комах можуть траплятися деякі відмінності в забарвленні, але не суттєві. Складнощів при ідентифікуванні не виникне.

Яйця шкідника білувато-жовті, їх довжина становить близько 0,5 мм. Личинка подовжена, червоподібна. У третьому личинковому віці досягає 10-18 мм. Зовнішнє забарвлення може бути білим або жовто-білим, а голова - світло-коричнева. Відмінна видова ознака - темна смуга від початку тім'яного шову приблизно на 1/3 довжини кожного лобного шову, що створює таким чином роздвоєний малюнок. Лялечка - вільна, ніжна, в ґрунтовій колисочці, біла та м'яка.
Шкодять дві стадії розвитку шкідника - личинка та імаго. Імаго вигризають пиляки на волотях та нитки на приймочках маточок качанів. Вони пошкоджують зерно в молочній стиглості на верхівках качанів і виїдають паренхіму між жилками листків. Зменшується кількість зерен в качані, а в результаті цього падає врожайність.

     Не меншу загрозу становлять личинки, бо пошкоджують кореневу систему на ранньому етапі розвитку кукурудзи. Оптимальною для них температурою є +22⁰С, за якої розвиток їх триває 20-30 днів. Личинки завдають найбільшої шкоди після утворення вторинної кореневої системи і розвитку опорного кореня. Кінчики коренів стають коричневими, і зазвичай вони пробурені та проїдені до самої основи рослини. Личинки також можуть проникати вглиб більших коренів та іноді з'являтися на верхівках рослин, що може призвести до значного зменшення кореневої маси, вилягання рослин кукурудзи, їх загибелі. Зовнішній вигляд рослин, уражених діабротикою, часто порівнюють з «гусячою шиєю», адже ушкодження цього шкідника не схоже на жодне інше. Пошкоджена кукурудза вилягає та легко висмикується з ґрунту.

     Західний кукурудзяний жук за рік утворює одну генерацію. Самки відкладають яйця у грунт на глибину 20-25 см. Яйця витримують до -10°C морозу. У травні , коли з’являються масові сходи кукурудзи, якраз виростають личинки, які підгризають коріння, період їхнього розвитку триває три-чотири тижні. Рослина залишається карликовою і без плоду. Імаго виходить із грунту у кінці липня - на початку серпня, що співпадає з періодом цвітіння кукурудзи. Жуки, мігруючи у пошуках корму, надають перевагу кукурудзяним полям, які приваблюють їх кольором та запахом (швидкість поширення жука становить 80 -100 км за рік).

Контроль шкідника можливий за умови:

 Дотримання сівозміни (повернення кукурудзи на те ж поле не раніше, як за три роки);

 оптимальні строки сівби (діабротика «полюбляє» більш пізні посіви);

 контроль падалиці;

 регулярний моніторинг посівів (оцінка ураження коренів та наземної частини);

 хімічний захист.

     Обстеження посівів кукурудзи здійснюється візуально-маршрутним методом за допомогою феромонних пасток. Особливу увагу варто приділяти територіям з високим ризиком появи цього шкідника - полям біля залізничних колій, аеропортів, а також тим, що знаходяться поблизу районів, уражених діабротикою.

     Період обстеження посівів залежить від фази розвитку шкідника. Личинок намагаються виявляти у травні-червні, оглядаючи кореневу систему ослаблених і полеглих рослин, дорослих комах – у період масового льоту в липні та серпні при огляді листків, волоті та качанів.

     На території, де виявлений шкідник, згідно з вимогами статті 33 Закону України «Про карантин рослин» запроваджується карантинний режим. У карантинних зонах здійснюються фітосанітарні заходи, спрямовані на локалізацію та ліквідацію карантинних організмів.

     Західний кукурудзяний жук, як вже встановили дослідники світу, може обходити природний захист рослин кукурудзи від шкідників - речовини бензоксазиноїди, які виділяє кукурудза. У пошуках рішення європейські вчені знайшли можливість розводити стійких нематод, що є одним із заходів боротьби з кукурудзяним жуком. Це вважається майбутнім дієвим біологічним методом контролю.

     Хімічний захист полягає в застосуванні ґрунтових інсектицидів під час сівби - такий препарат, стартове добриво та фунгіцидний протруювач можуть мати позитивний ефект для зменшення шкоди від личинок. Крім цього, листкові обробки потрібні для захисту від імаго (аби уникнути резистентності, для обприскування слід використовувати засіб з іншою, ніж у ґрунтового інсектициду, діючою речовиною).

     У переліку пестицидів майже немає зареєстрованих препаратів проти імаго цього шкідника. Проти личинок мають ефективність інсектицидні протруйники, але тільки за незначної кількості заселення. При прогнозуванні більш сильного ураження шкідником, коли попередником була кукурудза і грунт інфікований яйцями шкідника, ефективними будуть ґрунтові інсектициди в гранульованій та рідкій формах. Важливим є також застосування збільшених норм робочого розчину (300 л/га), що забезпечує якісне покриття рослин, адже кукурудза має велику вегетативну масу. Найбільш ефективним буде захист, проведений на початку сезону.

     Потрібен комплексний підхід - систематичний моніторинг у поєднанні із вдалим інсектицидом.

     Боротьба з діабротикою надзвичайно складна, вона потребує великих матеріальних витрат. В іншому випадку втрати врожаю неминучі.

     Якщо не враховувати втрати урожайності, то навіть просто його виявлення на посівах провокує накладання карантинного режиму, що, в свою чергу, призводить до низки незручностей і обмежень для товаровиробника.

     Безперечно, що захист територій від поширення шкідників і хвороб рослин набагато вигідніший, ніж боротьба з ними!