Усі харчові продукти, що продаються в ЄС, повинні відповідати правилам маркування ЄС, які спрямовані на забезпечення наявності у споживача всієї необхідної інформації для усвідомленого вибору при купівлі продуктів харчування.

     До харчових продуктів застосовують два типи вимог щодо маркування:

1. Загальні правила маркування харчових продуктів.

2. Специфічні положення для окремих груп продуктів:

• маркування генетично модифікованих продуктів харчування й нових харчових продуктів;
• маркування продуктів харчування для конкретних харчових цілей;
• маркування харчових домішок та ароматизаторів;
• маркування матеріалів, призначених для контакту з харчовими продуктами;
• маркування окремих харчових продуктів.

     Важливою вимогою щодо забезпечення простежуваності харчових продуктів є наявність у маркуванні позначення, що ідентифікує номер партії, до якої належить харчовий продукт.

     У ЄС питання позначення номеру партії регулюється Директивою № 2011/91/ЄС (Директива Європейського Парламенту та Ради щодо позначення або маркування для ідентифікації партії, до якої належить харчовий продукт).

     Відповідно до зазначеної Директиви ЄС, харчовий продукт може бути введений в обіг та перебувати в обігу, тільки якщо його маркування містить позначення, що ідентифікує партію, до якої він належить.

     Ця вимога не застосовується:

• до харчових продуктів, які після виходу з виробничої зони продаються чи поставляються на склади тимчасового зберігання, підготовки або пакування або транспортуються до потужностей з їх обробки або переробки, або гуртуються для негайної обробки або переробки;
• якщо нефасований харчовий продукт упаковується в місцях продажу кінцевому споживачеві, у тому числі на прохання споживача;
• до упаковки або тари, найбільша сторона яких має площу менше 10 см2;
• до індивідуальних порцій морозива. Позначення, що ідентифікує партію морозива, має бути нанесено на групову упаковку.

     Номеру партії має передувати велика літера «L» латинської абетки, за винятком випадків, коли таке позначення чітко відрізняється від інших позначень у маркуванні. Позначення, що ідентифікує партію, можна не наводити, якщо в маркуванні вказано мінімальний термін придатності харчового продукту або дату «вжити до», яка складається із дня та місяця в певному порядку та наведена в незакодованій формі.

     В українському законодавстві забезпечення простежуваності у маркуванні харчових продуктів визначено Наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України «Про затвердження Порядку і спеціальних вимог до маркування харчових продуктів, а також Переліку харчових продуктів, для яких обов'язковим є зазначення країни походження або місця походження».