Шановні споживачі! При придбанні продукції (товари, роботи, послуги) будьте уважні та звертайте увагу на зазначені у договорах умови попередньої оплати! Уважно вичитуйте договір! Якщо у договорі зазначено передоплату у формі «завдатку», то краще відмовитися від такої угоди, оскільки «завдаток» не повертається!

     Пам’ятайте, що своїм підписом ви даєте згоду на запропоновані суб’єктом господарювання (продавцем чи виконавцем послуг) умови договору купівлі-продажу товару (замовлення послуги), у тому числі у частині умов передоплати, що у подальшому унеможливлює вирішення питання щодо повернення коштів у повному обсязі (наприклад, якщо побутова техніка не підійшла вам з будь-яких причин). 

     Завдаток – це грошова сума або рухоме майно, яку сплачує покупець (споживач) продавцю (кредиторові) в рахунок належних платежів, що мають бути сплачені ним за договором, з метою підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Тобто, сума коштів, сплачена як завдаток (так само як і аванс), включається до загальної ціни товару. Відмінність завдатку та авансу полягає у наслідках, які настають у разі порушення умов договору однією із сторін (покупцем або продавцем).

     Укладаючи договір, необхідно звертати увагу на те, в якій саме формі буде здійснюватися передоплата за договором: у формі завдатку чи у формі авансу, оскільки зазначені форми передоплати суттєво впливають на наслідки, які настають у разі порушення умов договору однією із сторін.

     Як спосіб забезпечення виконання зобов’язань завдаток має такі особливості:

• предметом завдатку може бути лише грошова сума або рухоме майно (наприклад, якщо при купівлі телевізора вартістю в 1000 грн покупець видав продавцю 100 грн завдатку, то йому необхідно доплатити в майбутньому за телевізор ще 900 грн );
• завдатком забезпечується виконання лише договірних зобов’язань, а не зобов’язань, які виникли з інших підстав;
• він може мати місце лише за погодженням сторін;
• дача завдатку є доказом укладання договору, особливо в тих випадках, коли договір не потребує письмової форми;
• угода про завдаток, яка обов’язково є письмовою, підтверджує наявність договору.

     Якщо сторона, яка дала завдаток, відмовляється від виконання договору, завдаток залишається в іншої сторони. Іншими словами, якщо покупець вважає, що ціна телевізора велика чи його не влаштовує ця модель, то наданий завдаток у 100 грн залишається у продавця.

     Якщо від виконання договору ухиляється інша сторона, то вона зобов’язана не лише повернути завдаток, а й сплатити таку ж за розміром суму, так званий подвійний завдаток, тобто повернути не 100 грн, а 200 грн.

     Сторона, відповідальна за невиконання договору, зобов’язана відшкодувати іншій стороні збитки із заліком суми завдатку.

     У разі припинення зобов’язання до початку його виконання за порозумінням сторін або внаслідок неможливості його виконання завдаток має бути повернутий.

     Якщо сторони хочуть, щоб передоплата за договором здійснювалася у формі завдатку, необхідно дотримуватися таких вимог законодавства:

1) сторони мають прямо зазначити у договорі, що кошти, які сплачуються покупцем у рахунок майбутніх платежів, є завдатком;

2) договір, який містить положення про завдаток, має обов’язково укладатися у письмовій формі, причому такі положення можуть бути включені до основного договору (договору купівлі-продажу) або сторони можуть укласти окремий письмовий договір (договір про завдаток);

3) між сторонами має бути укладений договір, яким передбачаються зобов’язання сторін (сплата коштів покупцем та передання майна продавцем). Тобто, договір про наміри або попередній договір (договір, відповідно до якого сторони зобов’язуються укласти основний договір у майбутньому) не може містити положень про завдаток.

    Завдаток необхідно відрізняти від авансу.

    Аванс – це визначена грошова сума (попередній платіж) або цінності, які покупець чи замовник передають продавцю чи виконавцю робіт у рахунок майбутніх платежів за передане майно, виконану роботу чи надані послуги (яка включається до загальної ціни товару).Тобто, покупець сплачує ціну товару декількома частинами: перша частина (аванс) сплачується до отримання ним товару, інша частина – після. Аванс, як і завдаток, є доказом укладання договору і зараховується в рахунок кінцевого платежу.

    У разі розірвання договору за домовленістю сторін або у зв’язку з невиконанням однією із сторін договору своїх обов’язків сума коштів, сплачена як аванс, має бути повернута покупцю. Наприклад, якщо продавець відмовляється передавати товар, покупець має право вимагати розірвання договору та повернення авансу.

    Отже, у разі розірвання договору з будь-яких причин аванс має бути повернутий покупцю у повному розмірі.

    Суттєва відмінність авансу від завдатку полягає в тому, що на аванс не покладено функцію забезпечувати взяте сторонами на себе зобов’язання. Тому, незалежно від того, яка сторона відповідальна за невиконання зобов’язання, той, хто отримав аванс, повинен його повернути.

    І якщо продавець чи виконавець послуг (робіт) отримали як аванс певну грошову суму, а договір не було виконано, то, незалежно від того, з чиєї вини це трапилось і які обставини цьому перешкоджали, аванс у будь-якому випадку підлягає поверненню.

    Коли не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.