У ЄС законодавчі вимоги щодо запровадження простежуваності містяться в Регламенті (ЄС) № 178/2002.

     Відповідно до ст. 3 Регламенту (ЄС) № 178/2002, простежуваність означає можливість простежити і прослідкувати за харчовими продуктами, кормами, тваринами, призначеними для виготовлення харчових продуктів, чи речовинами, які призначені для включення або очікується, що вони будуть включені в харчові продукти чи корми, на всіх стадіях виробництва, переробки і розповсюдження.

     Мінімальні законодавчі вимоги щодо простежуваності визначені у ст. 18 Регламенту (ЄС) № 178/2002:

     «Стаття 18. Простежуваність.

1. На всіх стадіях виробництва, переробки і розповсюдження необхідно запровадити простежуваність харчових продуктів, кормів, тварин, які призначені для виробництва харчових продуктів, чи будь-яких інших речовин, які призначені для включення або очікується, що вони будуть включені в харчові продукти чи корми.

2. Оператори ринку харчових продуктів і кормів повинні бути в змозі ідентифікувати будь-яку особу, яка здійснила постачання харчових продуктів, кормів, тварин, які призначені для виробництва харчових продуктів, чи будь-які речовини, що призначені для включення або очікується, що вони будуть включені в харчові продукти чи корми.

З цією метою такі оператори повинні запровадити системи і процедури, які дозволять, щоб ця інформація була доступною компетентним органам на їх вимогу.

3. Оператори ринку харчових продуктів і кормів повинні запровадити системи і процедури, які дозволяють ідентифікувати підприємства, яким було поставлено їхню продукцію. Така інформація має бути доступною компетентним органам на їх вимогу.

4. Харчові продукти і корми, які введені чи можуть бути введені в обіг у Співтоваристві,

належним чином маркуються або ідентифікуються для полегшення їх простежуваності через відповідну документацію або інформацію згідно з відповідними вимогами більш конкретних положень.

5. Положення для застосування вимог цієї статті стосовно конкретних секторів можуть ухвалюватися згідно з процедурою, передбаченою статтею 58(2)».

     Ст. 18 Регламенту (ЄС) № 178/2002 вимагає від операторів ринку харчових продуктів запровадити підхід «крок назад — крок вперед», тобто мати можливість ідентифікувати оператора ринку, від якого вони отримали певний продукт, і оператора ринку, якому вони поставили певний продукт. Оператори ринку харчових продуктів мають запровадити системи і процедури, що дозволять їм виконати зазначену вимогу та надати компетентному органу інформацію, необхідну для забезпечення простежуваності.

     Відповідно до Керівних настанов щодо імплементації деяких статей Регламенту (ЄС)              № 178/2002 (далі — Керівні настанови), оператори ринку харчових продуктів повинні:

• запровадити систему, що дозволить їм визначити безпосереднього постачальника та безпосереднього отримувача своєї продукції;
• установити зв’язок «постачальник — продукт», щоб мати змогу визначити, який саме продукт був отриманий від певного постачальника;
• установити зв’язок «отримувач — продукт», щоб мати змогу визначити, який саме продукт був поставлений певному отримувачеві продукту.

     Крім того, частина четверта ст. 18 вимагає, щоб харчовий продукт був відповідним чином маркований або ідентифікований для полегшення його простежуваності.

     Керівні настанови дають роз’яснення, які саме відомості мають фіксуватися та зберігатися оператором ринку харчових продуктів на виконання ст. 18 Регламенту (ЄС)                     № 178/2002:

• назва й адреса постачальника та ідентифікація продукту, що постачається;
• назва й адреса отримувача та ідентифікація продукту, що отримується;
• дата та за потреби час постачання/отримання;
• об’єм або кількість продукту.

     Керівні настанови містять роз’яснення щодо того, скільки саме має зберігатися відповідна інформація: «період у 5 років є достатнім для збереження інформації щодо забезпечення простежуваності». Проте для харчових продуктів, дата «вжити до» (use by), зазначена на маркуванні яких, становить менше 3 місяців, або фруктів, овочів та нефасованих харчових продуктів, призначених для кінцевого споживача, строк зберігання інформації може дорівнювати 6 місяцям з дати виготовлення або постачання. Для інших харчових продуктів, у маркуванні яких зазначено мінімальний термін придатності «краще спожити до», відповідна інформація має зберігатися протягом терміну придатності плюс 6 місяців. Для продуктів, щодо яких встановлення терміну придатності не вимагається, наприклад, вина, оцту, жувальної гумки, застосовуватиметься загальне правило 5 років. Регламент (ЄС) № 178/2002 містить загальні вимоги до забезпечення простежуваності.

     Специфічні вимоги до простежуваності окремих видів харчових продуктів в ЄС наводяться, зокрема, у:

• Регламенті (ЄС) № 931/2011, що встановлює конкретні вимоги до простежуваності для харчових продуктів тваринного походження;
• Регламенті (ЄС) № 1337/2013, що встановлює вимоги до простежуваності для окремих типів м’яса;
• Регламенті (ЄС) № 1224/2009, що містить вимоги до простежуваності для рибних продуктів, та Регламенті (ЄС) № 404/2011, який деталізує вимоги до простежуваності для рибних продуктів.