Більшість аграріїв, за словами виробників і продавців насіння, обирають насіння для себе за головною ознакою – це урожайність. Пшениця озима та яра – традиційно найбільш поширена культура в Україні. Не дивно, що саме у селекції пшениці вітчизняні науковці роблять великі успіхи. І вибір сортів такий, що часто агроном прагне посіяти новий сорт, що найбільше сподобався. Але, обираючи цей сорт, краще звертати увагу на усі показники, що вказує виробник. На масу 1000 зерен зазвичай звертають увагу лише при купівлі насіння: адже чим вона більша, тим більшу енергію проростання матиме насінина. А от як показник для майбутньої урожайності цей критерій розглядають рідко. І це правильно, бо велика маса 1000 насінин ще не гарантія отримання високого врожаю. Навіть більше: селекція на більшу масу зернівки призвела до запізнення рослин із цвітінням, формування меншої кількості колосків у колосі та меншої кількості зерен у колоску. Тобто, більша маса зернівок у результаті компенсується меншою їх кількістю у колосках і тому урожайність практично не змінюється. Але є й інші показники:

• дуже часто урожайність вища за довшого вегетаційного періоду, тому скоростиглі сорти через ті чи інші причини будуть менш урожайними;
• класи пшениці (вміст білку у зернівці) – один з найважливіших показників для аграрія. Адже саме від класу пшениці буде залежати ціна на неї, а отже, й прибуток від вирощування. Проте слід пам’ятати, що селекція на вищий вміст білку призводить до зниження урожайності. Пояснюється це тим, що білки більш калорійні , ніж вуглеводи, і для їхнього утворення рослина потребує більше ресурсів. Особливо помітне зниження урожайності за дефіциту азоту у другій половині вегетаційного періоду;
• стійкість до хвороб та шкідників;
• стійкість до стресових ґрунтово-кліматичних умов. Фізіологи запевняють, що вона також може знижувати урожайність. За їхніми дослідженнями, за умов дефіциту азоту сорти пшениці та ячменю, виведені у попередні роки, демонстрували вищу урожайність, ніж сорти більш сучасної селекції.

     Науковці зазначають, що у підсумкову урожайність генетика культури робить внесок приблизно на 50%. Інші 50% - це, перш за все, агротехніка, погодні умови, загальний агрофон. Але й половина впливу – це досить багато.