Режими зберігання зернових мас значною мірою зумовлені найважливішими чинниками, від яких залежать стан і збереженість зерна: вологості зернової маси та довкілля; температури зернової маси та довкілля; доступу кисню до зернової маси.

     Розподіл зерна на сухе, середньої сухості, вологе і сире зумовлений здатністю зерна до зберігання у звичайних умовах. Сухе зерно найбільш стійке, його можна закладати на тривале зберігання; зерно середньої сухості в теплий період потребує особливих умов зберігання та ретельного спостереження; вологе зерно можна зберігати лише в охолодженому стані; сире зерно без попереднього сушіння закладати на зберігання не можна. Режим зберігання в сухому стані є найбільш сприйнятливим для довгострокового зберігання зернових мас. Систематичне спостереження за станом партій сухого зерна, достатня ізоляція від навколишніх зовнішніх впливів дають змогу зберігати зерно з мінімальними втратами протягом декількох років. Вимоги щодо зберігання сухого зерна контролюються одним найважливішим чинником - умістом у ньому вологи.

     За недотримання умов зберігання бувають втрати зерна. Наприклад, внаслідок тривалого зберігання сирого зерна (зокрема на відкритих майданчиках) до сушіння; за зберігання зерна, яке заражене шкідниками; за порушення режимів післязбирального оброблення та зберігання зерна; за перевезення в неспеціалізованих транспортних засобах і т. д.

     Загалом усі втрати сільськогосподарської продукції під час зберігання поділяють на дві групи: втрати у вазі та в якості.

     При цьому втрати можуть бути біологічного та механічного походження.

     Біологічні втрати у вазі виникають внаслідок:

    - дихання як характерної ознаки життєдіяльності зерна;

    - проростання зерна;

   -  розвитку мікроорганізмів;

   -  самозігрівання;

    - пошкодження шкідниками і кліщами;

    - знищення гризунами.

     Механічні втрати виникають внаслідок:

травмування зерна (під час транспортування і навантажувально-розвантажувальних робіт, що призводить до пошкодження зерна);

розпилювання (в результаті стирання частин зерна під час багаторазового переміщення);

просипання (під час транспортування і навантажувально-розвантажувальних робіт).

     Втрати якості зернової маси, насамперед, відбуваються під впливом:

дихання (оскільки воно супроводжується виділенням теплоти і, як наслідок, підвищенням температури, зміною хімічного складу, технологічних і посівних властивостей);

проростання (супроводжується зміною хімічного складу і технологічних властивостей);

розвитку мікроорганізмів (супроводжується активізацією дихання зерна, накопиченням токсинів, зниженням технологічних і посівних властивостей);

розвитку шкідників і кліщів (залежно від ступеня зараженості у зерні можуть знизитися технологічні властивості або воно може взагалі стати непридатним для переробки).

     Для забезпечення збереженості зерна після збирання доцільно дотримуватися таких заходів: до закладки на зберігання допускається насіння, доведене за показниками вологості та наявності домішок до стандартного рівня. Розміщення партій насіння проводять з урахуванням сортових та посівних якостей. Репродуктивне насіння можна зберігати насипом. Висота насипу для зернових і зернобобових культур не повинна перевищувати 2 м (за активної вентиляції − до 3 м), олійних − 1 м. Засік не досипають на 15−20 см до стіни.

     Елітне та насіння вищих репродукцій слід тарувати в мішки, які штабелюють на дерев’яних піддонах етикетками назовні. Відстань мішків від підлоги повинна становити не менше 15 см, від стін сховища та між штабелями − 70 см, технологічні проходи між партіями насіння − 1,5 м. Гранична кількість рядів мішків (у висоту) в штабелі за зберігання у холодний період року становить: для пшениці, жита, ячменю, вівса, гречки, гороху, вики, кукурудзи − 8, проса − 6, ріпаку та сої − 5; льону довгунця − 12, люцерни, конюшини, тимофіївки − 5.

     Зернову масу, призначену для тривалого зберігання, висушену до вологості, нижче критичної, зберігають у сухому стані. При цьому висота насипу не має значення. Температура зберігання сухого зерна хоч і не суттєво, але впливає на інтенсивність його дихання, тому завжди краще, коли вона нижча (у сховищах, під навісами тощо). Тимчасово або постійно (наприклад, зерно ячменю пивоварного) зберігають вологим (15−16%) в охолодженому режимі (з температурою нижче як 10 °С). Зернову масу вологістю понад 19% краще охолоджувати до 5-6 °С.

     За зберігання зерна внаслідок втрат поживних речовин на процес дихання відбувається зменшення його маси − це природні втрати. Самозігрівання зерна, вплив на нього пліснявих грибів, пошкодження комахами, кліщами, поїдання гризунами є чинниками недбайливого господарювання. Втрати за зберігання на складі не повинні перевищувати встановлені норми природних втрат зерна. Погіршення якості насіння під час зберігання може відбуватися від самозігрівання, розвитку комах, кліщів, мікроорганізмів тощо. Уникнути негативного впливу вказаних явищ можна за правильної підготовки складських приміщень та насіння, раціонального розміщення його у сховищах, підтримання оптимального режиму зберігання