Озима пшениця є однією з найпоширеніших сільськогосподарських культур у світі, її значення у забезпеченості продовольчим зерном постійно зростає. Серед чинників, що обмежують потенційну продуктивність озимої пшениці, провідна роль належить шкідливим організмам та хворобам. Нині в Україні потенційні втрати врожаю озимих зернових становлять близько 20% валового збору зерна. З цих втрат частка, завдана шкідниками, становить 10-30 %, до того ж зменшується не тільки врожайність, а й вміст та якість клейковини, погіршуються хлібопекарські якості борошна.

     Погодні умови цієї осені сприяли розвитку та шкідливості личинок злакових мух, гусениць озимої совки та личинок хлібної жужелиці. Зараз триває живлення гусениць озимої совки, якими заселено до 30% площ озимини, пошкоджено максимально до 3% рослин. На посівах озимини, особливо тих, що розташовані по стерньових попередниках, триває живлення личинок хлібної жужелиці. Шкідником заселено 14% всіх обстежених площ посівів. Варто зазначити, що навіть у зимовий період ці шкідники відновлюють живлення під час теплових вікон, при позитивних денних і нічних температурах (від 0ºС до 5ºС), переміщуючись на поверхню ґрунту.

     Для захисту озимих зернових культур від хлібної жужелиці та інших шкідників потрібна комплексна система, складовими якої є: правильний добір попередників, уникнення повторних посівів зернових (кількість площ озимої пшениці по колосових попередниках у сівозміні не має перевищувати 15-20% загальної площі зернових), висів високоякісного насіннєвого матеріалу, збалансоване застосування мінеральних добрив, лущення стерні після збирання врожаю, що сприятиме знищенню падалиці. Зменшує накопичення шкідників передпосівна токсикація насіння інсектицидами Круїзер, Нупрід Макс, Гаучо, Селест Топ та іншими дозволеними до використання препаратами.

     В осінній період хімічні заходи захисту від хлібної жужелиці доцільні за наявності 1-2 личинок на метр квадратний у фазах сходи 3-й листок, початок кущіння - 2-3 екземпляри. Ці обробки, що проводяться дозволеними до використання в Україні інсектицидами, будуть ефективними проти всього комплексу шкідників озимини за показниками ЕПШ (економічного порогу шкодочинності, яка, наприклад, у гусениці озимої совки складає 2-3 екземпляри на квадратний метр).

     Однією із важливих причин зменшення урожаю озимини є й ураженість посівів хворобами. Зараз найпоширенішими та найшкідливішими хворобами залишаються: септоріоз листя (на обстежених площах у нашій області уражено до 25 % полів); борошнистою росою уражено до 31 % площ посівів озимини, кореневі гнилі уразили 7 % обстежених площ. За науковими дослідженнями, при поверненні за 1 рік до сівозміни озимої пшениці спостерігалось істотне збільшення ураження рослин борошнистою росою, септоріозом та кореневими гнилями. Швидка втрата листкової поверхні через ураження хворобами та передчасне завершення вегетації веде до незворотних втрат урожаю та погіршення його якості.

     Основним джерелом інфекції багатьох хвороб озимої пшениці є заражене насіння та ґрунт, тому протруювання насіння залишається обов'язковим заходом. За своєчасного азотного підживлення й боронування посівів знижується активність проявлення кореневих гнилей.

     Значно обмежують розвиток хвороб на озимині вчасно проведені фунгіцидні обробки. Більшість сучасних фунгіцидних препаратів є комбінацією двох або більше діючих речовин. Завдяки цьому розширюється спектр їх дії проти комплексу збудників хвороб озимини і знижується ризик виникнення резистентності. Високоефективними для захисту від борошнистої роси, септоріозу листя озимих є обробки посівів фунгіцидами на основі флутріафолу, проквіназиду, пропіконазолу, карбендазиму, метрафенону. За раннього розвитку хвороб і високого інфекційного фону першу фунгіцидну обробку проводять у фазу початку кущіння. Для отримання врожаю високої якості часто буває недостатньо однієї фунгіцидної обробки. Кількість обробок залежить від рівня стійкості сортів, погодних умов, наявності інфекційного фону та інших чинників.

     Зараз погодні умови та кормова база сприятливі для розселення мишоподібних гризунів на посівах озимих культур. Спостерігається поступове збільшення чисельності їх колоній та житлових нір. Мишоподібні гризуни дуже ненажерливі. Це зумовлено потребою у підтримці температури тіла, яка непостійна, тому понад 70% енергії, одержаної з продуктів харчування, витрачається на підтримання температури. Так, наприклад, звичайна полівка з'їдає за добу соковитого корму до 350 % від маси свого тіла, тоді як корова з'їдає лише 4,8 % від маси свого тіла. Найціннішими кормовими рослинами для мишей є озима пшениця і багаторічні бобові трави. Підтримує температуру тіла і спільне життя в гнізді. У безсніжні зими гнізда заглиблюються, але їх легко виявити завдяки отворам у грунті - відкриті нори. До одного гнізда можуть вести підземні ходи декількох десятків нір. Така група нір утворює колонію.

     На сьогодні в нашій області заселено до 21 % обстежених площ озимини з середньою чисельністю 1 колонія на гектар. За наявності достатньої кількості корму та відсутності відлиг із затопленням нір мишоподібні гризуни можуть розмножуватись і взимку, під снігом. Найнесприятливішими чинниками, які спричиняють загибель гризунів, є ранні (до снігу) морози, утворення льодової кірки на полях, різкі зимові відлиги з таненням снігу. У зниженні чисельності мишоподібних гризунів важливу роль відіграє система запобіжних заходів: збирання без втрат врожаю, вчасна зяблева оранка, які позбавляють їх корму та надійного сховища.

     Найефективнішим і найекономнішим способом боротьби з гризунами на озимині є застосування родентицидів. Надалі, якщо на 1 гектарі посівів озимої пшениці буде виявлено 3-5 і більше колоній мишей, їх треба знищувати дозволеними до використання в Україні родентицидами.