Забезпечення біологічної безпеки населення є одним із пріоритетних завдань держави. Перш за все біобезпека стосується виникнення і боротьби із захворюваннями, небезпечними збудниками інфекцій. Одним з таких є сибірка: легко поширюється, володіє високою смертністю та вимагає спеціальних і невідкладних заходів з боку спеціалістів Держпродспоживслужби та фахівців медицини. 

     Сибірка – гостре небезпечне інфекційне захворювання всіх видів сільськогосподарських, домашніх і диких тварин, а також людей, яке спричиняється мікробами Аnthracis. Хвороба перебігає у надгострій, гострій і підгострій формах, а у свиней - переважно в локальній ангінозній формі. У хутрових звірів сибірка виникає як кормова інфекція.

     Основним джерелом сибірки є хвора тварина, яка виділяє збудника в зовнішнє середовище з сечею, фекаліями, молоком, кров'янистими виділеннями ще до того, як з'являються характерні клінічні ознаки. Збудник сибірки належить до числа аеробних спороутворювальних мікроорганізмів й існує у вигляді двох основних форм: вегетативній і споровій.

     Вегетативна форма в організмі інфікованої тварини може утворювати "капсулу". Потрапивши в навколишнє середовище, за сприятливих умов (температура не нижче 12 °С) збудник утворює спору. У споровій формі він може перебувати в грунті необмежений час, 70 і більше років, залишаючись життєдіяльним і зберігаючи патогенність. Грунт, заражений бацилами сибірки, тривалий час залишається джерелом і фактором передачі інфекції сприйнятливим тваринам.

     Підстави підозрювати сибірку:

• Раптова загибель тварин у пасовищний період на раніше неблагополучній території або після ґрунтових робіт, сильних злив і паводків.
• Гострота і тяжкість хвороби, її септичний характер (пропасниця), наявність карбункулів, а у свиней - ознаки ангіни.
• Швидкість розкладання трупів, відсутність заклякання, кров'янисті витікання з природних отворів.

     Шляхи передачі інфекції:

• Аліментарний - шляхом приготування та вживання їжі з м'яса, отриманого від хворих тварин.
• Аерогенний (повітряно-пиловий) - шляхом інгаляції спор.
• Трансмісивний - через укуси комах (гедзі, мухи, комарі).

     Профілактика сибірки:

• У разі появи ознак захворювання тварин на сибірку потрібно негайно звернутися до лікаря ветеринарної медицини чи до територіального органу Держпродспоживслужби.
• Категорично забороняється вживати м'ясо і молоко тварин, уражених хворобою.
• Працівників ферм, підприємств з переробки шерсті й шкіри, м'ясокомбінатів імунізують сибірковою живою вакциною СТІ (одноразове нашкірне або підшкірне введення і ревакцинація за 1 рік). За особами, які контактували з хворими на сибірку тваринами, спостерігають протягом 2 тижнів. У випадку можливого зараження проводять екстрену профілактику антибіотиками ( не пізніше 5 діб після контакту з подозрілими об'єктами).

     Враховуючи шляхи і основні чинники передачі збудника сибірської виразки, населенню необхідно пам'ятати про небезпеку подвірного забою тварин без ветеринарного огляду, придбання м'яса в місцях «стихійної торгівлі» тощо, а також про необхідність термінового звернення за медичною допомогою в разі прямого контакту з твариною з підтвердженим діагнозом сибірки та при наявності перших ознак захворювання. Особлива увага сільських жителів повинна бути приділена місцям випасання домашніх тварин, де раніше були розміщені худобомогильники.