Як відомо, Закон України «Про бджільництво» регулює питання розведення та охорони бджіл, заготівлі та переробки продуктів бджільництва, ефективного використання бджіл для запилення ентомофільних рослин сільськогосподарського призначення, а також дотримання прав та захисту інтересів фізичних і юридичних осіб, які займаються бджільництвом.

     З метою забезпечення благополуччя території області щодо хвороб бджіл  та здійснення лікувально-профілактичних заходів проводяться планові лабораторно-діагностичні дослідження за рахунок коштів державного бюджету на такі захворювання бджіл, як: американський гнилець, європейський гнилець, нозематоз, акарапідоз, вароатоз.

     Власникам пасік пропонуємо звернути увагу на одне з вищезазначених захворювань, а саме - американський гнилець бджіл.

     Загальна інформація

     Американський гнилець бджіл - інфекційна хвороба бджолиного роз­плоду, збудником якої є стійка споро утворююча бацила. Хвороба уражує личи­нок 5—6-денного віку, перед закриттям розплоду, а загибель розплоду відмічають у 7—8-денному віці, інколи пізніше. Захворювання прояв­ляється влітку, рідше — навесні.

     Патогенез

     На американський гнилець хворіють лише личинки робочих бджіл і трутнів. Маточні личинки уражуються дуже рідко. Бджолині личинки інфікуються до запечатування комірок при вико­ристанні контамінованого спорами меду і перги. Після запечатування комірок личинки не одержують корму й живуть за рахунок власних ресурсів, і з початком линяння знижуються захисні функції їхнього організму, що й призводить до розвитку захворювання. Інкубаційний період триває 3—6 днів, хворі личинки втрачають сегментацію тіла, стають сірувато-білими і після запечатування гинуть.

     Після загибелі личинки вегетативні форми збудника перетворюються у спори протягом 7—10 діб. Під час утворення спор у трупі личинки збудник виділяє антибіотичні речовини, які запобігають роз­витку сторонньої мікрофлори.

     Симптоми

     Свіжі загиблі личинки являють собою клейку, тягучу темно-коричневу масу. Запах їх гнильний, часто нагадує запах столярного клею. Трупи їх висихають, перетворюючись у темно-корич­неві кірочки, які прилипають до стінок комірок стільника і не під­даються видаленню бджолами. Розплід на стільниках має строкатий вигляд.

     Лікування

     Для лікування всіх бджолиних сімей пасіки використовують цук­ровий сироп, до якого додають норсульфазол натрію чи один із затверд­жених антибіотиків або комплекс препаратів, попередньо визначивши чутливість збудника до них.