Проведення захисних заходів від мишоподібних гризунів

Чи такі вже небезпечні родичі маленької необразливої на вигляд істоти?

Усі гризуни надзвичайно ненаситні, швидко розмножуються і розвиваються. Найбільшої шкоди завдають мишоподібні гризуни, які належать до родин Хом’якових (щури, полівки, або нориці) та Мишових (миші, пацюки). Через свою ненажерливість і багатоїдність створюють загрозу пошкодження посівів зернових культур, ріпаку, багаторічних трав, просапних, овочевих культур та плодових насаджень.

Найнебезпечнішими є:

-Сіра (звичайна) полівка —

-Щур водяний, або Нориця водяна,

Microtus arvalis

або водяна полівка (Arvicola amphibius)

-Польова миша (Apodemus agrarius)

-Миша хатня (Mus musculus

-Щур сірий (пацюк) —

Linnaeus)

Rattus norvegicus Barkenhout

  Усі вони — гризуни з цілодобовою активністю, які не впадають у сплячку. Уся їхня біологія (живлення, розмноження, активність, поведінка) обумовлюється двома взаємопов’язаними факторами — теплообміном і кормом.

Сіра (звичайна) полівка — Microtus arvalis — гризун невеликих розмірів; довжина тіла мінлива, зазвичай 90-140 мм. Вага зазвичай не перевищує 45 г. Хвіст становить 30-40 % від довжини тіла — до 49 мм. Забарвлення хутра на спині може варіюватися від світло-бурого до темнувато-сіро-бурого, іноді з домішкою коричнево-іржавих тонів.

Особливості біології та екології. Сприятливими місцями для зимівлі полівок є посіви пшениці озимої, особливо по чорному пару, які встигли восени пройти фазу кущіння, і посіви багаторічних трав з великим травостоєм. У таких місцях навіть при промерзанні ґрунту і наявності снігового покриву полівки не відчувають нестачі в кормі і не витрачають енергії на його добування, бо поблизу нори є великий запас зеленої маси, яка одночасно задовольняє їхню потребу у воді. Розмножуються звичайні полівки протягом усієї теплої пори року — з березня-квітня по вересень-листопад. Взимку зазвичай настає пауза, але в закритих місцях (стоги, скирти, господарські споруди) за наявності достатнього корму можуть розмножуватися далі. Полівка звичайна, яка не накопичує їжу на несприятливі періоди, здатна давати до 10 приплодів протягом року; середня кількість мишенят у посліді становить 4–6, а максимальна — до 12.

Господарське значення. Великої шкоди ці гризуни завдають посівам озимих культур, багаторічних трав. Узимку обгризають кору чагарників і дерев, зокрема ягідних і плодових, поїдають насіння та підземні частини рослин. Також полівки полюбляють буряки, картоплю, моркву.

            Миша польова — Apodemus agrarius — дрібний гризун. Довжина тіла 90– 120 мм, хвоста — 70–90 мм, задньої лапи — 17–21 мм, вуха — 11–13 мм, маса тіла 35–38 г. Хутро на спині рудувато‐коричневе, уздовж хребта добре помітна чорна смуга. Низ тіла білий.

            Особливості біології та екології. Живе на луках, узліссях, полях, городах, садах і навіть в оселях. Схильна до синантропізації. Охоче заселює будівлі різного призначення — сараї, овочеві бази, оранжереї, житлові приміщення тощо. Узимку частина популяції перебуває у скиртах та стогах, на відміну від звичайних полівок, узимку не розмножується. Ховається в норах, які риє сама, або в норах інших гризунів та кротів. Живиться різноманітною їжею - насінням, зеленими частинами рослин, плодами, ягодами. Суттєву частину раціону займає тваринна їжа — комахи, черв’яки, м’якотілі. Навесні і влітку має присмеркову активність, восени — присмеркову і денну, взимку — лише денну. Статева зрілість настає у тримісячному віці, вагітність триває 22 доби. Має 3–4 приплоди, 3–8 мишенят.

Господарське значення. Шкодить сільському, лісовому і садовому господарствам: знищує зернові, городні культури, пошкоджує дерева. Здатна до масового розмноження. Один з найбільш шкідливих видів, особливо на зернових культурах. Важливе значення має як переносник хвороб людини.

Контроль чисельності гризунів неможливий без постійного моніторингу їхньої активності та розселення. Для цього проводяться систематичні планові обстеження сільськогосподарських угідь. Оцінка чисельності гризунів на площах, зайнятих польовими культурами, здійснюється методом маршрутного огляду. На полях площею до 100 га досліджується 0,5 га, а на більших площах — 1 га. Підрахунок колоній та нір проводять уздовж діагоналі поля, на смузі завширшки 5 м і завдовжки 1 км. Також кількість колоній можна визначити на окремих ділянках розміром 0,25 га (100×25 м або 50×50 м). Активність заселених нір перевіряють шляхом притоптування вдень і спостереження за відкритими норами наступного ранку.

Першочерговими в обмеженні чисельності мишоподібних гризунів залишаються профілактичні агротехнічні заходи та винищувальні заходи: дотримання сівозміни, збирання без втрат урожаю в стислі строки з обов’язковим видаленням соломи з поля, боротьба з бур’янами на полях і в місцях резервацій гризунів ( лісосмуги і  узбіччя доріг,  зрошувальних каналів), проведена з осені глибока зяблева оранка знищує мишей, особливо молодняк. Плуг руйнує нори, вивертає гнізда, знищує кормову базу - запаси шкідників. Також під час оранки  на шкідників полюють хижаки та птахи. Особливу увагу треба приділяти на полях, де використовується технологія нульового обробітку (No-till) – на таких угіддях необхідно посилювати моніторинг і проводити регулярні захисні заходи.

Захист озимих культур і багаторічних трав здійснюють за умови наявності не менш ніж 5 колоній на гектар. Бажаної ефективності регулювання чисельності гризунів можна досягти за комплексного застосування біопрепаратів та родентицидів відповідно до Переліку пестицидів та агрохімікатів, дозволених до використання в Україні. Серед природних регуляторів чисельності мишоподібних гризунів є збудники бактеріальних хвороб (бактерії мишиного тифу). Вони патогенні лише для цих теплокровних і не впливають на корисну фауну. На основі таких бактерій виготовляють екологічно безпечні біологічні препарати, що є альтернативою хімічним. Хімічні препарати є токсичними не лише для організмів, проти яких застосовують, а й для інших живих організмів – тварин, птахів та людей тощо. Мишоподібні  гризуни здатні до повторного заселення сільськогосподарських угідь, тому виникатиме необхідність проведення декількох обробок за 7-10 днів.

Під час проведення захисних заходів від мишоподібних гризунів треба дотримуватися загальноприйнятих державних санітарних правил ДСП 8.8.1.2.001-98 та правил особистої гігієни і чітко виконувати інструкції із застосування препарату.

 

Щур сірий (пацюк) — Rattus norvegicus Barkenhout — порівняно великий гризун. Довжина тіла 170–240 мм, хвоста — 120–210 мм, задньої лапи — 35–47 мм, вуха — 15–19 мм. Вухо, притулене до щоки, не досягає ока. Хутро на спині - від сірого і рудого до темно‐бурого. Низ тіла сірий або брудно‐білий.

Особливості біології та екології. Усеїдний. Заселює продовольчі й фуражні склади, магазини, тваринницькі ферми, житлові приміщення, пристані та станції залізничних шляхів, улітку мігрує у природні місця мешкання. Розмножується швидко і протягом усього року. Статева зрілість самиць за сприятливих умов настає на третьому місяці життя. Тривалість вагітності — 21–22 доби. В однієї самиці протягом року може бути 3–6 приплодів з 1–15 дитинчатами в кожному. Активний цілодобово. Сірий щур, залежно від віку та розмірів, за добу з’їдає від 20 до 100 г доброякісних продуктів харчування.

Господарське значення. Один щур, виділяючи за добу шість-сім екскрементів і 20–30 мл сечі, своїми виділеннями може забруднити до тисячі зерен крупи, тобто кожна тварина забруднює вдвічі більше продуктів, ніж з’їдає. Велику небезпеку становить проникнення щурів у будівлі електростанцій, підстанцій ліній високовольтних електропередач. Пошкодження дротів у цьому випадку призводить до аварій, порушення руху поїздів, пожеж (щури можуть пошкоджувати кабелі діаметром до 60 мм). Крім того, щур є переносником небезпечних інфекційних захворювань - чуми, лептоспірозу, сказу та інших.

Миша хатня — Mus musculus Linnaeus — найбільш звичайний і численний вид, здатний до спалахів масового розмноження. Довжина тіла 70–100 мм, хвоста — 60– 85 мм, задньої лапи — 15–18 мм, вуха — 8–13 мм. Маса тіла 15–25 г. Хутро на спині від світло‐сірого до темно‐сірого. Низ тіла світліший, з нальотом іржі. Виділяє гострий «мишачий» запах завдяки наявності мускусної залози. Від інших видів відрізняється наявністю дрібної зазублини в основі верхніх різців. Ця особливість будови пов’язана із вживанням у їжу дрібного насіння, яке добре утримується за допомогою цієї зазублини.

Особливості біології та екології. Заселює жилі приміщення міст і сіл, господарські будівлі, городи, сади, ліси, поля, лісосмуги. Усеїдна. Один з головних шкідників продовольчих запасів. У польових умовах риє неглибокі нори з одним — двома виходами, що ведуть до гніздової камери. Гніздо просте. Миші у природі є типовими насіннєїдами, споживають насіння культурних і диких рослин, охоче поїдають зерна вівса, пшениці, ячменю, проса, жита, соняшнику тощо. Суттєву роль відіграють тваринні корми — личинки комах, черв’яки, м’якотілі тощо. У будівлях людини миші живляться концентрованими кормами: макаронними виробами, крупами, борошном, сухарями, також гризуть овочі, фрукти, ковбасу, сир тощо. Активні в сутінках та вночі. У приміщеннях, як і інші синантропи, запасів не роблять. У природі запасають у норах зерно. Миші в теплих приміщеннях здатні розмножуватися протягом року, а у відкритих місцезнаходженнях — сезонно. Статева зрілість настає у двомісячному віці. У закритих приміщеннях приплід однієї самиці у середньому сягає шести малят, а у відкритих  —дев’яти. За сприятливих температурних і кормових умов у закритих приміщеннях дає не менше семи приплодів на рік, а у відкритому місцеперебуванні — в середньому 4–5. Теплі і багатосніжні зими сприяють великому скупченню мишей у скиртах.

Господарське значення. Небезпечні шкідники зернових культур на полях та основні шкідники у зерносховищах. На складах, у магазинах, кафе та їдальнях гризуть, засмічують продукти, порушують цілісність житлових та нежитлових будівель, ушкоджують промислові товари, а іноді й обладнання. Вони не скільки з’їдають, як забруднюють і псують продукти та речі. Нерідко миші прокладають ходи у мішках з борошном, складених штабелем,  парниках та теплицях тваринки знищують саджанці та сходи. Є носіями небезпечних інфекційних захворювань людини: лептоспірозу, туляремії, чуми тощо. Особливу небезпеку становлять ті, що сезонно вселяються в житлові будинки з околиць. Подібно до щурів, вони можуть поширювати паразитарні хвороби та псевдотуберкульоз.

Боротьба з мишами та щурами на підприємствах, складах, у закладах громадського харчування потребує комплексного підходу — з використанням інтегрованих механічних та біологічних та хімічних методів.

Основні методи боротьби на підприємстві:

• Інтегрований контроль шкідників. Постійний моніторинг, встановлення пасток та використання репелентів. Підтримка чистоти території.
• Ізоляція приміщень. Закриття тріщин, вентиляційних отворів, встановлення металевих сіток та ущільнювачів на дверях.
• Професійна дератизація. Використання спеціальних засобів та обладнання, яке гарантує повне знищення щурів та мишей.

Як боротися з гризунами вдома:

• Домашні тварини. Коти та навіть деякі породи собак можуть стати природними мисливцями за гризунами.
• Механічні пастки. Простий та екологічний спосіб позбутися шкідників. Сучасні пастки можуть бути багаторазовими та навіть безконтактними.
• Електронні відлякувачі. Ультразвукові пристрої, які створюють шум, неприємний для гризунів, але безпечний для людей.
• Природні репеленти. Використання ароматів, яких бояться миші: м’яти, полину, бузини, лаванди, часнику або оцту.
• Хімічні засоби. Використання отруйних приманок (родентицидів) або порошків. Важливо розміщувати їх у місцях, недоступних для дітей та домашніх тварин.

Профілактика появи гризунів

Щоб уникнути появи щурів та мишей у приміщенні, важливо дотримуватися таких рекомендацій:

• Контроль чистоти. Регулярне прибирання, вчасне винесення сміття та утилізація залишків їжі.
• Правильне зберігання продуктів. Використання герметичних контейнерів, щоб гризуни не могли дістатися до їжі.
• Інженерні заходи. Ущільнення всіх отворів, труб та вентиляцій, через які гризуни можуть проникати до приміщення.
• Підтримка чистоти території. Своєчасне косіння трави та прибирання ділянки навколо будинку або підприємства.

При роботі з пестицидами необхідно дотримуватися регламентів застосування засобів захисту рослин, правил техніки безпеки та санітарно-гігієнічних вимог, мати посвідчення про право роботи з пестицидами, одержання якого передбачено Законом України «Про пестициди і агрохімікати».

У разі виникнення питань щодо проходження навчання з питань безпечного поводження з пестицидами та/або видачі посвідчення про право роботи з пестицидами пропонуємо звертатися до Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області однин з таких способів:

- особисто відвідати управління фітосанітарної безпеки Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області за адресою:

 м. Дніпро, вул. Філософська 39-А (телефон 097 860 40 49);

- написати листа на електронну пошту info@dp.dpss.gov.ua;

- надіслати листа в паперовому вигляді на поштову адресу:

   вул. Філософська, 39-А, м. Дніпро, 49006.

Цей матеріал носить інформаційний та роз’яснювальний характер.