Ось і закінчується 2020 календарний рік, але для сільськогосподарських підприємств, які займаються насінництвом та розсадництвом, настала гаряча пора.             

Підготовка ґрунту під озимі зернові розпочинається негайно після збирання врожаю попередника. Під час вибору найбільш прийнятного для цієї ситуації типу основного обробітку необхідно враховувати цілу низку факторів: ґрунтово-кліматичні умови та зволоження, кількість продуктивної вологи в орному шарі і характер погоди у період проведення обробітку, стан розмноження й розвитку головних видів потенційних шкідників і хвороб, а також рівень забур'яненості кожного окремого поля тощо.

Серед основних факторів формування урожайності озимих культур чинне місце належить попередникам, цінність яких визначається не лише ступенем забур’яненості, фізичним та фітосанітарним станом орного шару, а й рівнем використання вологи та поживних речовин із ґрунту.

Пропонуємо звернути увагу на те, що правильний підбір попередника дає змогу без додаткових витрат коштів покращити фітосанітарний стан посівів, підвищити продуктивність озимих культур, забезпечивши при цьому відтворення родючості ґрунтів і охорону навколишнього середовища.

За даними наукових досліджень кращими попередниками для пшениці озимої в зоні Степу України є чорні й зайняті пари, горох. Цілком задовільними попередниками, які широко застосовуються при інтенсивній технології вирощування, є кукурудза на силос, ріпак, гречка, гірчиця, соя.

У всіх випадках розміщувати озимину по стерньових попередниках не бажано тому, що майже щорічно виникають спалахи чисельності шкідників туруна, дротяника, хлібних жуків. Весною та літом виникають епіфітотії кореневих гнилей, фузаріозів стебла і колоса. Масове використання стерньових попередників під озимі культури значно погіршує фітосанітарний стан полів, що вимагає додаткових витрат та застосування інсектицидів і фунгіцидів.

       Обов’язково необхідно перевірити наявність супровідних документів на насіння або садивний матеріал на сорт, що планується до виробництва. Відповідно до п. 28 «Порядку проведення сертифікації, видачі та скасування сертифікатів на насіння та/або садивний матеріал», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2017 року № 97, кожна партія насіння і садивного матеріалу для реалізації повинна супроводжуватися:

1. сертифікатами:
   • насіння – сертифікатом, що засвідчує його сортові якості та сертифікатом, який засвідчує його посівні якості;
   • садивний матеріал – сертифікатом, що засвідчує його сортові якості, та сертифікатом, який засвідчує його товарні якост
2. супровідними документами, які видає споживачеві виробник насіння(згідно з ДСТУ 4138-2002 «Насіння сільськогосподарських культур. Методи визначення якості.»):
   • «Атестат на насіння» -- на оригінальне (добазове) насіння;
   • «Свідоцтво на насіння» -- на насіння репродукцій (сертифіковане);
   • «Свідоцтво на гібридне насіння» -- на насіння першого покоління гібридів.

Також звертаємо Вашу увагу на те, що сорт, який планується до виробництва, повинен бути занесений до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні (можливе розмноження сортів, включених до Переліку сортів рослин ОЕСР, до насіннєвих схем сертифікації яких приєдналася Україна, за умови подальшого вивезення насіння за межі України).

Згідно Методичних вимог у сфері насінництва щодо збереження сортових та посівних якостей насіння зернових культур, затверджених Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 04 жовтня 2018 року № 476, ділянка під посів має бути придатною для виробництва насіння відповідної культури. Попередній посів на відповідному полі має бути сумісним з виробництвом насіння відповідної культури. Має бути забезпечено відсутність засмічення посіву відповідної культури самосійними рослинами (наприклад, падалицею), що може стати джерелом погіршення сортових якостей насіння та поширення шкідливих організмів. Посіви мають бути чистими від бур’янів та якнайменше ураженими хворобами (особливо інфекційними) впродовж усієї вегетації рослин.

Мінімальні норми просторової ізоляції між сусідніми посівами зернових культур мають відповідати нормам цих Методичних вимог.

Розмежування посівів культур і сортів, для яких просторова ізоляція не передбачена, має забезпечити недопустимість випадкового їх засмічення під час проведення технологічних операцій по догляду та збиранню врожаю.

У межах однієї культури розмежування посівів має становити не менше ніж 1 м між сортами та 0,5 м між генераціями одного сорту.

При вирощуванні насіння озимого ріпаку, слід врахувати, що Україна у 2020 році приєдналася до Схем сортової сертифікації насіння хрестоцвітних та інших олійних або прядивних культур, цукрового та кормового буряка Організації економічного співробітництва та розвитку. Відповідно до Схем мінімальний проміжок часу між засіванням насіннєвої культури та будь-якої іншої культури того ж виду для хрестоцвітних культур складає п’ять років, просторова ізоляція для базового насіння ріпаку повинна бути не менше 200 м, сертифікованого насіння – 100 м.