На сьогоднішній день на території України інколи (з 1998 року – 34 випадки вісцерального лейшманіозу) діагностуються хворі на лейшманіози собаки, але можливість подорожувати світом разом з собакою збільшує вірогідність зараження тварини.

     Захворювання викликають найпростіші протозої сімейства Trypanosomatidae. У собак це 2 види: leischmania tropica (шкірний тип захворювання) та leischmania danovani (вісцеральний/внутрішній тип захворювання). В епізоотичному вогнищі комахи бувають інвазовані лейшманіями до 60%.

     Переносники – більше 300 видів комах (кровососів). Дефінітивні господарі – собаки, люди (велика вірогідність інших м’ясоїдних). У людей захворювання зареєстровано більше ніж у 88 державах світу, викликається близько 20 видами лейшманій (антропоноз). Два види лейшманіозу – leischmania tropica, leischmania danovani – у людини виникають (через укуси комахами) від заражених тварин (псові, гризуни, лінивці, дикобрази та інші ссавці південноамериканської фауни). Люди в разі пошкодження шкіри виразками на все життя мають шрами, тяжку інвалідність або стигму (шкірна форма). Клінічна форма у прояві ураження слизових оболонок, деформації обличчя та дихальних органів призводить до тяжких наслідків (слизово-шкірна форма). Прояви лихоманки, збільшення печінки, анемія організму (вісцеральна форма). Всесвітня організація охорони здоров’я інформує, що 12 млн людей у світі вже хворіють лейшманіозом та 150 тисяч нових випадків реєструють щорічно. Приблизно 350 млн людей мешкають на ендемічних щодо лейшманіозу територіях та перебувають під загрозою зараження. У степових районах Криму, Північного Кавказу, Молдови домінує Ph. perfilievi, а у Республіці Азербайджан – Ph. transcaucasicus.

     Які прояви захворювання? Власники собак помічають шкірні зміни (50%), прогресуючу втрату маси (25,3%), втрату апетиту (16,5%), часту втому (10%) та інші клінічні симптоми (депресії, зміни в очах, блювота, кашель, кульгавість).

     При шкірному типу захворювання лейшманії локалізуються у місцях ураження шкіри (спинка носа, навколо очей та вух), з’являються вузлики, які переходять у виразки та утворюють місця з відсутнім волоссям. Хвороба у термін рік та більше виснажує тварин.

     У випадку вісцерального типу йдуть враження печінки, селезінки, кісткового мозку, лімфатичних вузлів, і хвороба протікає у гострій або хронічній формі (наслідком найчастіше стає загибель собаки протягом декількох місяців).

     З профілактичною метою рекомендують тварин обробляти інсектицидними препаратами проти флеботомусів або кожні 5-6 місяців вводити підшкірно/внутрішньовенно антимонові препарати, що інгібують гліколітичні ензими лейшманії.

       УВАГА!!! Захворювання небезпечне для людини.