Ріпак останнім часом зміцнив свої конкурентні позиції на світовому ринку серед олійних культур, суттєво збільшились валові збори насіння та розширились ринки збуту. Ринкові ціни на насіння та продукти його переробки досягли досить високого рівня. Ріпак – друга в Україні олійна культура, за площею посіву та валовим виробництвом він поступається лише соняшнику.

Ріпак – надзвичайно цінна олійна культура, один із важливих джерел рослинної олії. Насіння озимого ріпаку містить 45-50% олії, ярого – до 35%, 24-31% білка, 6-12% клітковини. Ріпакова олія за своїм жирно – кислотним складом і смаковими якостями наближається до маслинної і є більш корисною для людини, ніж соняшникова та соєва.

Ще озимий ріпак справедливо називають першими грошима аграрія, тому від його ефективного вирощування залежить економіка господарства. У переважній більшості випадків урожай цієї культури реалізується після збирання. На отримані кошти виробники закуповують добрива, насіння, засоби захисту рослин та пальне для осінньої сівби.

Ґрунтово – кліматичні умови України сприятливі для нормального росту й розвитку рослин ріпаку як озимого, так і ярого та відповідають його біологічним вимогам. Зокрема, добра родючість ґрунтів, їхня задовільна водо - та повітропроникність, оптимальна кількість опадів і температурний режим дають змогу за правильної технології вирощування отримувати хороші врожаї.

Та озимий ріпак – це культура, яка особливо гостро потребує дотримання технології під час вирощування, а також дуже залежить від погодних умов у стартовий період вегетації, у період зимового спокою та навесні.

Для отримання хорошого врожаю насіння ріпаку необхідно не тільки вдало вибрати сорт (гібрид), дотриматися строків висіву, а й організувати правильну систему живлення та належний догляд за посівами

Сорти або гібриди ріпаку слід обирати з огляду на такі характеристики:

• висока врожайність;
• скоростиглість;
• стійкість до осипання, вилягання та розтріскування стручків;
• стійкість до хвороб та шкідників;
• висока морозо - та зимостійкість.

Посіви ріпаку після відновлення весняної вегетації потребують проведення агротехнічних прийомів з метою створення всіх умов для подальшого інтенсивного росту рослин, утворення гілочок, суцвіть. Важливу роль у цьому відіграє захист посівів від шкідників, хвороб і бур’янів, втрати від яких можуть становити 30-50 %.

У весняний період найбільше шкодять ріпаку бур’яни з родини ромашкових, підмаренник чіпкий, злакові, осоти. Якщо навесні спостерігається відростання бур’янів – застосовують гербіциди. Тож чистота посівів та вчасний гербіцидний і механічний контроль бур’янів допоможуть культурі оптимально розвиватись та отримати запланований урожай.

Хвороби та шкідники завдають значної шкоди посівам ріпаку, тому потрібно подбати про надійний фунгіцидний та інсектицидний захист посівів.

Фунгіцидний захист повинен бути системним, його проводять у критичні фази розвитку рослин.

Інсектицидний захист озимого ріпаку. Проти основних шкідників на посівах використовують піретроїдні, фосфорорганічні та неонікотиноїдні інсектициди. Під час вибору інсектициду слід враховувати особливості біології шкідника. Для боротьби з листогризучими фітофагами (совки, блішки, ріпаковий трач, міль) слід застосовувати ефективніші інсектициди, котрі мають контактно-кишкову дію, а проти комах із колючо-сисним ротовим апаратом (клопи, попелиці) варто використовувати засоби захисту системної дії. У боротьбі з прихованохоботником проводять обприскування проти імаго в період відкладення яєць або відродження личинок. Препарати за тривалістю захисної дії обирають залежно від тривалості розвитку, генерації, строків сівби та дозрівання сорту/гібриду. На озимому ріпаку проти шкідників фахівці радять проводити два – три обприскування. Після вжиття осінніх захисних заходів проти трача і молі обробка посівів проводиться і навесні – наприкінці стеблування – бутонізації проти листогризучих шкідників, попелиць, клопів, прихованохоботників. Друге весняне обприскування проводять наприкінці фази бутонізації з метою запобігання пошкодженню культури шкідниками генеративних органів.

Для запобігання розвитку хвороб сіяти потрібно тільки протруєним насінням. У разі появи перших ознак захворювання слід проводити обробку посівів. З екологічного погляду має значення регламент застосування інсектицидів проти ріпакового квіткоїда на початку і в період цвітіння ріпаку. Саме в цей період триває масовий виліт медоносних бджіл на ріпак, тому інсектициди слід вносити обережно лише ввечері і бажано ті, які мають репелентну дію.

На насіннєвих посівах озимого ріпаку своєчасно в період вегетації проводять польове оцінювання. Це оцінювання стану та сортових якостей насіннєвих посівів є основним та невід’ємним заходом сертифікації насіння для введення його в обіг. Польове оцінювання насіннєвих посівів проводять аудитори із сертифікації (агрономи – інспектори), які отримали свідоцтво аудитора із сертифікації.

Важливо, що насіннєвий посів ріпаку має бути придатним для чіткого визначення сортової чистоти та інших показників, які впливають на якість насіння. На призначеній насіннєвій ділянці не має бути інших рослин (інших хрестоцвітих культур: гірчиці сизої та чорної, суріпиці, капусти, редьки), які можуть бути джерелом погіршення сортових якостей насіння та поширення інфекційних хвороб і шкідників.

Польове оцінювання озимого ріпаку проводять у три етапи:

• попереднє обстеження (організаційні заходи) – за два тижні до початку цвітіння;
• польові обстеження (контроль запилення) – під час цвітіння;
• остаточне оцінювання (сортові ознаки) – на початку фази повної фази повної стиглості насіння.

На посівах для отримання гібридного насіння F1 проводять обстеження у три етапи цвітіння, а саме: 1- стадія розетки при появі жовтих листків, цвітіння 15 % рослин; 2 – початок цвітіння рослин, цвітіння до 15 % рослин; 3 – масове цвітіння та опадання перших пелюсток квіток, цвітіння понад 90 % рослин.

Під час інспектування враховують такі ознаки: висота рослин, форма листків, наявність воскового нальоту на стеблі і листках, наявність антоціанового забарвлення, ступінь розгалуження бокових пагонів, форма куща, тип суцвіття, довжина центрального стебла, кількість стручків.

Ідентифікування сорту проводять, порівнюючи морфологічні ознаки оглянутих рослин із офіційним описом сорту на пробних ділянках.

За результатами польового оцінювання та встановлення відповідності посіву заявленій категорії аудитором із сертифікації складається акт польового оцінювання посіву. Остаточні результати визначення сортових якостей насіння, призначеного для реалізації, зазначають у сертифікаті, що засвідчує сортові якості насіння. Використання для посіву насіння, що не має відповідного сертифіката, забороняється.

Отже, позитивний результат у вирощуванні ріпаку можна отримати при вжитті всіх вищенаведених заходів у комплексі. При цьому необхідно враховувати особливості культури, яка вирощується, та кліматичні умови регіону.