Бруцельоз – гостра бактеріальна хвороба з групи зоонозів, яка має схильність до хронічного перебігу й супроводжується ураженням лімфоїдної, опорно-рухової, нервової, серцево-судинної та урогенітальної систем. Хворіють даним захворюванням і тварини, і люди!!!

     За інформацією керівництва Покровської районної державної лікарні ветеринарної медицини у Дніпропетровській області, з початку року в мисливських угіддях Великомихайлівської та Маломихайлівської територіальних громад при лабораторному дослідженні крові, відібраної від впольованих кабанів, виявлено 4 випадки бруцельозу диких свиней. У мисливських господарствах комісійно, за участю представників Покровського управління Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області, Українського товариства мисливців та рибалок, лісового господарства визначено зони заселення неблагополучної популяції тварин, а також - усі шляхи їх можливої міграції. У неблагополучних зонах щодо бруцельозу диких кабанів забезпечуються заходи охорони свійських свиней від контакту з дикими тваринами.

     Під час полювання проводиться ветеринарно-санітарна експертиза з послідуючим відбором проб патологічного матеріалу для проведення лабораторних досліджень.

     Джерелом інфекції є хворі на бруцельоз сільськогосподарські тварини або бруцелоносії – велика та дрібна рогата худоба, свині, коні, верблюди, коти, собаки, північні олені, гризуни. Природними резервуарами можуть бути і представники дикої фауни (вовки, кабани, зайці й комахи (кліщі), однак їх роль у захворюваності людей незначна.

     В Україні епізоотичне значення мають популяції диких кабанів. Ці тварини можуть бути джерелом інфекції для людей. Кожний вид тварин вражається певним видом збудника. За сучасними даними, патогенними для людини є B. melitensis, B. abortus, B. suis, B. сanis.

     Основні клінічні прояви бруцельозу у тварин – аборти й народження нежиттєздатних плодів. З інших проявів хвороби спостерігаються гарячка, ураження суглобів, парези та паралічі, часто мастити. Інфекція може бути й у безсимптомній формі.

     Бруцели потрапляють у довкілля із сечею, випорожненнями, молоком, вагінальними виділеннями, навколоплідними водами, забруднюючи шкіру, шерсть, підстилку, корм, воду, ґрунт тощо. Збудник передається людині головним чином аліментарним і контактним шляхами, через шкіру та слизові оболонки, частіше під час догляду за тваринами, а також допомоги при їхньому окоті та отеленні. Основними чинниками передачі є сире молоко. Зрідка трапляється аерогенна передача (під час стрижки овець, при прибиранні приміщень, де перебувають хворі тварини, у цехах з переробки хутра, вовни). Сприйнятливість людей – висока.