Вірус імунодефіциту котів -це скрита інфекція, яка вражає імунну та нервову системи. Найчастіше вражає котів середнього та старшого віку (старше 5 років). Захворювання розповсюджене серед безпритульних та домашніх котів. Висока концентрація вірусу міститься у слині хворих тварин, тому основний шлях зараження - це укус хворої тварини. Також передається від кішки до кошенят через вилизування та через молоко. Приблизно половина котів з вірусом імунодефіциту при гарному догляді та за умов, що вони клінічно здорові, можуть прожити довго.

     Інкубаційний період 2-3 тижні. Вірус імунодефіциту вражає лімфоїдну тканину.
    Відмічається лихоманка або тимчасове підвищення температури, слабкість та збільшення лімфатичних вузлів. У деяких котів взагалі не з’являється жодних симптомів. Потім у більшості інфікованих симптоми зникають на невизначений термін (від кількох місяців до кількох років) і тварина має здоровий вигляд. Тим часом відбувається розмноження вірусу у тканинах та органах. Як результат, виникає недостатність клітинного та гуморального імунітету. Можуть вражатись клітини кісткового мозку та центральної нервової системи.

    Симптоми неспецифічні та дуже різноманітні. В основному з’являються супутні інфекції та захворювання, які розвиваються на фоні зниження імунітету. Перші видимі ознаки – хронічні та рецидивуючі захворювання та поява пухлин різної локалізації. На фоні імунодефіциту у більшості котів спостерігається: гінгівіт, стоматит, риніт, кон’юнктивіт, кератит. Можуть мати місце шлунково-кишкові розлади, слабкість та лихоманка.
Діагноз ставиться на основі лабораторних тестів. У дорослих котів доцільно проводити дослідження не раніше ніж через 3 місяці після можливого зараження. У кошенят до 4-6 місяців позитивний результат не є ознакою інфекції, бо антитіла могли пасивно отримати від матері. Тому таким кошенятам дослідження крові проводять у віці 8-10 місяців.
    Лікування. Наразі в основному намагаються позбутися окремих симптомів та підвищити імунітет у тварин. На фоні імунодефіциту можуть проявитися та рецидивувати багато хвороб та вторинних інфекцій, тож велику увагу слід приділити вчасному їх лікуванню. Приблизно половина тварин з вірусом імунодефіциту при гарному догляді та за умов, що вони клінічно здорові, можуть прожити довго. Прогноз залежить від важкості, локалізації та ступеня ураження організму. Вакцинації від цієї хвороби не існує.

    І на останок добра новина - ця вірусна інфекція не передається людині.