Відбір монолітів озимих культур

Від перезимівлі озимих зернових культур багато в чому залежить їхній урожай та якість продукції. Через нестійкі умови перезимівлі, що останніми роками спостерігаються в області, виникає потреба в проведенні постійного моніторингу стану посівів.

Протягом листопада та початку грудня у рослин озимих культур спостерігалися слабкі процеси вегетації, що негативно вплинуло на їхню морозостійкість - рослини втрачали поживні речовини. Відсутність умов для загартування (унаслідок тривалої теплої погоди) призвела до часткового пошкодження листкової поверхні рослин.

Наприкінці ІІІ декади грудня та у першій декаді січня в області спостерігалися складні погодні умови – різкі коливання температур, танення снігу, застоювання талої та дощової води, утворення льодяної кірки на посівах озимих культур. Усі ці фактори можуть негативно вплинути на стан рослин.

Друга декада січня характеризувалася аномально морозною погодою зі значними опадами у вигляді снігу. Достатня висота снігового покриву з добрими теплоізоляційними властивостями перешкоджала швидкому проникненню низьких температур у ґрунт. На глибині залягання вузла кущіння озимих культур мінімальна температура не опускалася до критичного значення.

Упродовж зими дуже важливо слідкувати за станом посівів та заздалегідь підготуватися до заходів, які потрібно буде вжити навесні. Для ранньої діагностики стану посівів озимих культур, що дозволяє аграріям вчасно реагувати та коригувати стратегію догляду за ними, використовують різні методи.

Основним методом контролю перезимівлі озимини є метод відрощування рослин у монолітах, які відбирають на кожному полі у 2 — 4 типових місцях. Відібрані зразки найповніше характеризують стан посівів залежно від попередників, сортового складу та їхнього розвитку.

Загально прийнятими строками відбору зразків для визначення життєздатності рослин озимини є 25 січня, 23 лютого, 10 березня, а також періоди після відчутних знижень температури чи впливу інших несприятливих факторів. У цей час агрономам необхідно провести якісну діагностику озимих культур. У рекомендаціях з відбору монолітів можна знайти різні методи відбору.  Щоб правильно продіагностувати стан озимих культур, отримати коректні дані та ухвалити правильне рішення, необхідно відступити близько 100 метрів від лісосмуг. Якщо поле не вирівняне, є низини - окремо відбирають моноліти в низинах, де були нижні температури, та окремо, де рівні посіви. Науковці радять з 25 гектарів відбирати один моноліт. Якщо господарства мають 6 - 10 тисяч гектарів землі, необхідно відбирати в залежності від сорту, рельєфу, попередників, того, як озимі культури ввійшли в зиму від початку посіву. Відбирають моноліт розміром  30×30 см та глибиною 10-15 см. Для відбору необхідна лопата, сокира (залежно від стану ґрунту), спеціальний ніж для роботи з ґрунтом, щітка. У моноліт відбирають рослини з двох суміжних рядків, зазвичай озима пшениця сіється на глибину 3 - 4 см, тому, щоб не травмувати кореневу систему, бажано, щоб товщина моноліту була 10 - 15 см. Якщо грунт промерз, то моноліти, після вирубування з грунту, відразу кладуть у спеціальні ящики, які ретельно вкривають мішками, щоб запобігти пошкодженню рослин від дії низьких температур повітря та під час транспортування. До кожного ящика додають етикетку, в якій зазначають дату відбору зразка, назву культури, сорту, номер поля, попередник, висоту снігового покриву, товщину можливої льодяної кірки. Не рекомендується брати рослинні проби при температурі повітря нижче 12 — 14°С морозу.

Розморожують моноліти поступово. Спочатку їх встановлюють у приміщенні з температурою 5 - 10°С тепла  до повного відтавання грунту. Потім переносять у світле приміщення з температурою 18 – 20°С тепла. У рослин зрізується надземна маса на висоті 4 - 5 см від поверхні грунту з метою покращання контролю за відростанням нових листків. На 8 - 10-й день після встановлення монолітів у теплому приміщенні можна попередньо передбачити життєздатність рослин, а на 15 - 20-й день — визначити її остаточно. Для цього всі рослини обережно виймають з ґрунту, їхні корінці відмивають водою, після чого відокремлюють живі рослини (з листками, що відросли, та новими корінцями) та  загиблі (без ознак відростання).

Загальну оцінку життєздатності озимини необхідно давати, враховуючи такі показники, як відсоток живих рослин та стебел, інтенсивність відростання листків та корінців.

Водний метод дає можливість швидше одержати дані про стан озимих кульур, ніж монолітний, та полягає він у відрощуванні рослин у воді.

Проби для відрощування озимини за цим методом також вирубують із двох суміжних рядків завдовжки 50 см та завглибшки 8 - 10 см у двох-чотирьох типових місцях посіву. Потім їх разом з етикетками, на яких позначають ті самі дані, що й для монолітів, кладуть у ящики, утеплюють на час транспортування та доставляють у відносно тепле приміщення з температурою повітря 5 - 7ºС тепла.

Після розмерзання грунту із взятих проб вибирають рослини, промивають їх водою кімнатної температури. Потім у них обрізають корені на відстані 3 - 4 см та стебла з листками на відстані 5 - 6 см від вузлів кущіння. Рослини для відрощування розміщують краями глибокої тарілки з таким розрахунком, щоб корінці та нижня частина вузла кущення були занурені у воду. У кожній тарілці розміщують рослини з однієї проби.

Умови для відрощування рослин водним методом аналогічні тим, яких дотримуються при визначенні життєздатності озимини методом монолітів. Визначити стан рослин можна вже на 7-й день після відбору проб.

Цукровий метод. Щоб терміново визначити стан посівів, рослини, відібрані й підготовлені вказаним вище способом (водний метод), спочатку відрощують протягом 13 - 15 годин у 2%-му цукровому розчині (20 г цукру на 1 л води), після чого розчин замінюють водою. Життєздатність рослин визначають на 4 – 5-й день після початку відрощування.

Звичайно, крім вищенаведених методів визначення стану озимини в зимовий період, існує ряд інших (прискорений (донський), за визначенням стану конусу наростання, за забарвленням рослинних тканин кислим фуксином та тетразолом тощо), які, як правило, відрізняються специфічними умовами їхнього проведення та додатковими витратами на обладнання і реактиви.

У кінці зимового періоду, з підвищенням температурного режиму, з метою оперативного визначення стану посівів у полі нерідко встановлюються дерев’яні рами 1,5х1,5 м (висотою 15 - 20 см), обтягнуті зверху поліетиленовою плівкою. Під такими своєрідними «парниками» озимі культури починають швидко відростати (на 8 - 10 днів раніше, ніж не накриті), що дає змогу раніше визначити їхню  життєздатність.

Отже, власники землі та фахівці агрономічних служб мають з урахуванням існуючих можливостей вибрати методи контролю за станом посівів озимих культур та обов’язково завчасно проаналізувати життєздатність рослин з підвищенням температурного режиму. Це дозволить визначитися в господарствах з основними агрозаходами щодо можливого пересіву та підсіву озимини, підготовки та проведення сівби ярих культур навесні.