Африканська чума свиней (далі АЧС) - це заразне захворювання, деякі ознаки якого можуть розвиватися доволі швидко, але не завжди є специфічними для встановлення остаточного діагнозу. АЧС достатньо легко передається від хворої до здорової тварини, чому сприяє надзвичайна стійкість вірусу в навколишньому середовищі. В умовах України лише домашні та дикі свині можуть хворіти на АЧС. Усі інші тварини не сприйнятливі до збудника цієї хвороби.
Вірус АЧС не передається людині та є безпечним для її здоров’я. Характерною особливістю захворювання від початку епізоотії була і залишається висока летальність. І тому слід чітко зрозуміти, що АЧС – це невиліковна хвороба, що призводить до загибелі свиней усіх порід і статево-вікових груп. Антибіотики або попередня вакцинація проти інших хвороб жодним чином не впливають на її фатальний перебіг.
АЧС входить до переліку особливо небезпечних (карантинних) хвороб тварин та списку інфекційних та інвазійних хвороб тварин, затвердженого міжнародним епізоотичним бюро. Наразі АЧС – чи не найнебезпечніша з усіх хвороб свиней, оскільки її занесення супроводжується:
- комплексом витрат на проведення моніторингових та діагностичних досліджень, організацію профілактичних і ліквідаційних заходів, втратами внаслідок міжнародних торговельних обмежень, що запроваджуються для недопущення її розповсюдження.
В Україні заходи з профілактики та боротьби з АЧС регламентуються інструкцією з профілактики та боротьби з африканською чумою свиней та відповідними планами дій на районному та обласному рівнях. Згідно з чинним законодавством України, власники свиней та ветеринарні спеціалісти, що приховують відомості про випадки захворювання на АЧС, можуть бути притягнуті до адміністративної й навіть кримінальної відповідальності в залежності від тяжкості злочину та його наслідків.
Епізоотична ситуація щодо АЧС в Україні залишається складною. За 5 місяців 2021 року вже зареєстровано 6 випадків захворювання свиней на АЧС.
За ретроспективними даними, занесення АЧС у спеціалізовані свиногосподарства відбувається головним чином з уражених приватних господарств населення. Частка реєстрацій вірусу АЧС в останніх сягає 65 % від загальної кількості спалахів серед домашніх свиней. Під час сезонних епізоотій АЧС, при суттєвому поширенні захворювання в регіоні, саме уражені захворюванням господарства населення і є головним фактором ризику для комерційного сектору свинарства.
За статистикою, на фермах реєструється 28 % спалахів, тобто на кожні 2-3 нових випадки АЧС, зареєстрованих у приватних господарствах громадян, може припадати 1 зареєстрований спалах на свинофермі. Потрібно розуміти, що далеко не про всі спалахи АЧС стає відомо компетентним службам країни й статистика повідомлень, наведена вище, відображає лише виявлені випадки. Загалом, епізоотіям АЧС притаманна літньо-осіння сезонність. Число спалахів у господарствах населення різко зростає у літні місяці з червня по серпень, і підвищений ризик занесення захворювання на ферми зберігається до листопада і дещо зменшується після сезонного забою свиней. Власникам потрібно усвідомлювати, що заходи з біобезпеки на свиногосподарствах мають на меті не лише захист власного поголів’я, а й попередження витоку патогенів з ураженої ферми й запобігання створенню в такий спосіб біологічної загрози для інших господарств.
Історичні дані свідчать про те, що в абсолютній більшості випадків (97 %) первинні заноси АЧС на ферми відбувалися через заражену продукцію свинарства, яку згодовували свиням. Вторинні спалахи були найчастіше пов’язані з використанням зараженого транспорту, прямими контактами свиней з різних господарств чи візитами працівників із заражених ферм. Варто зазначити, що шляхи занесення вірусу АЧС на ферми дуже часто залишаються нез’ясованими, особливо коли йдеться про локальне поширення хвороби. Тому заходи застороги мають бути якомога все об'ємнішими.
Абсолютно виключеними мають бути:
Згодовування корму, який містить навіть у мізерних кількостях термічно необроблені субпродукти від диких або домашніх свиней, незалежно від вашої впевненості щодо їх безпечності. Виключено має бути навіть потенційну можливість потрапляння на ферму такої продукції (як для власного споживання персоналом, так і годівлі інших видів тварин, таких як сторожові собаки).
Згодовування корму (чи використання підстилки), які завозяться на ферму і можуть бути контаміновані секретами та екскретами хворих тварин (домашніх чи диких) безпосередньо з полів (кукурудза на корм, зелена маса, солома тощо) або з інших ферм, незалежно від того виявлялася там АЧС чи ні.
Введення на ферму поголів’я, яке походить з ферм, розташованих в регіонах, де мали місце спалахи АЧС, а з решти території країни без відповідної документації та профілактичного карантинування.
Використання транспорту, інвентарю, відвідування ферми особами, які могли перебувати у контакті з хворими (загиблими) домашніми чи дикими свинями або відвідували заражене господарство чи місця можливого перебування хворих (загиблих) диких свиней (в лісі під час полювання, збирання грибів, ягід, горіхів тощо або на полях зернових чи кукурудзи тощо).
Суттєво зменшити ризики спалахів АЧС та інших хвороб свиней у господарстві дозволить дотримання положень «Ветеринарно-санітарних вимог до утримання свиней», спеціально розроблених з метою запобігання поширенню інфекційних захворювань та поліпшенню епізоотичного стану галузі свинарства в Україні. Але будь-які формальні правила та обмеження не можуть гарантувати успіху без урахування людського фактора, який дуже часто виявляється найслабкішою ланкою в організації біозахисту господарства. Тому необхідно, щоб заходи щодо дотримання персоналом правил біобезпеки були осмисленими і вмотивованими. Роз’яснення їх суті й мети та проведення регулярних навчань, тренінгів і тестування мають стати найпріоритетнішою частиною заходів у захисті господарства.