У Дніпропетровській області цьогоріч жнива розпочалися на два тижні раніше від середньобагаторічних строків. Аграрії області збирають ранні зернові та зернобобові культури. Урожайність зернових у Дніпропетровській області через посуху буде нижчою, ніж торік. Але місцеві аграрії сподіваються на класність зерна – завдяки вищому вмісту клейковини.

До наступного сезону важливо зберегти насіння так, щоб не втратити якості. До закладки на зберігання допускається насіння, доведене за показниками вологості та наявності домішок до стандартного рівня. Розміщення партій насіння проводять з урахуванням сортових та посівних якостей. Репродуктивне насіння можна зберігати насипом. Висота насипу для зернових і зернобобових культур не повинна перевищувати 2 м (при активній вентиляції – до 3 м), олійних – 1 м. Засік не досипають 15-20 см до стіни. 

Періодичність перевірки температури зерна в складі

Елітне та насіння вищих репродукцій слід тарувати в мішки, які штабелюють на дерев’яних піддонах етикетками назовні. Відстань мішків від підлоги повинна становити не менше – 15 см, від стін сховища та між штабелями – 70 см, технологічні проходи між партіями насіння 1,5 м. Гранична кількість рядів мішків (у висоту) в штабелі при зберіганні у холодний період року становить: для пшениці, жита, ячменю, вівса, гречки, гороху, вики, кукурудзи – 8, проса – 6, ріпаку та сої – 5; льону довгунця – 12, люцерни, конюшини, тимофіївки – 5.

Зернову масу, призначену для тривалого зберігання, висушену до вологості, нижче критичної, зберігають у сухому стані. При цьому висота насипу не має значення. Температура зберігання сухого зерна хоч і несуттєво, але впливає на інтенсивність його дихання, тому завжди краще, коли вона нижча (у сховищах, під навісами тощо). Тимчасово або постійно, наприклад, зерно ячменю пивоварного зберігають вологим (15-16 %) в охолодженому режимі (з температурою нижче 10 °С). Зернову масу вологістю понад 19 % краще охолоджувати до 5-6 °С.

Природні втрати зерна при зберіганні, %

При зберіганні зерна в результаті втрат поживних речовин на процес дихання відбувається зменшення його маси – це природні втрати. Самозігрівання зерна, вплив на нього пліснявих грибів, пошкодження комахами, кліщами, поїдання гризунами – є факторами недбайливого господарювання. Втрати при зберіганні на складі не повинні перевищувати встановлені норми природних втрат зерна. 

Погіршення якості насіння під час зберігання може відбуватися від самозігрівання, розвитку комах, кліщів, мікроорганізмів тощо. Уникнути негативного впливу вказаних явищ можна за правильної підготовки складських приміщень та насіння, раціонального розміщення його у сховищах, підтримання оптимального режиму зберігання. 

Унаслідок конденсації водяних парів на насінні під час зберігання утворюється водяна плівка, що значно впливає на розвиток мікроорганізмів. При вологості, нижчій і не значно вищій за критичну, спорові бактерії в насінні розвиваються лише тоді, коли є конденсована вода. 

Свіжозібране зерно нерідко має підвищену вологість, за рахунок чого інтенсивно дихає, що сприяє його самонагріванню. Цей процес інколи починається за 1-2 години після вивантаження насіння з автомашини, і навіть невеликий ступінь самонагрівання негативно позначається на придатності його до зберігання. 

При вологості зерна 16 % самонагрівання не спостерігається, а при вологості 18 % проходять процеси, які супроводжують активний ріст плісеневих грибів. При вологості зерна 25 % на 5-ту добу температура сягає 65 ºС. 

Партії зерна, які хоча б один раз частково самозігрівались, стають нестійкими при зберіганні навіть при усуненні даного процесу. Мікрофлора, яка є в наявності, при найменших сприятливих умовах знову активізується і швидко призводить до підвищення температури зернової маси. 

Розвиток процесу самозігрівання (температура підвищується до 34-38 ºС, цей термін триває 3-7 днів) призводить до суттєвих змін в якості та властивостях зернової маси. У такому насінні можуть пройти біохімічні перетворення, які сприятимуть скороченню його довговічності. Низька вологість, поєднана із низькою температурою, – ідеальні умови зберігання зерна. 

Збереження зернопродуктів у коморах забезпечить постійний контроль за їхнім фітосанітарний станом та вчасні ефективні заходи захисту від комірних шкідників. В Україні поширено 116 видів комірних шкідників. Серед них кліщів – 34%, комах – 60 (жуки – 51, метелики – 9), мишоподібних — 6%. Потенційну загрозу можуть становити також карантинні шкідники, які проникають на територію нашої країни. Зараженість шкідниками партій будь-якого зерна, незалежно від їхнього цільового призначення, стандартами не допускається. Партії зерна, заражені шкідниками, вважаються некондиційними. Наявність шкідників не допускається навіть обмежувальними кондиціями. Як і показники свіжості, її визначають у першу чергу. У разі виявлення у зразку зерна хоча б одного живого шкідника хлібних запасів (крім кліщів), партія до приймання не допускається. 

Щодо пошкодження комірними шкідниками вирізняється показник зараженості та забруднення хлібних запасів. Зараженість свідчить про наявність живих шкідників та оцінюється технологічно відповідно до ДСТУ. Зараженість визначається кількістю екземплярів живих шкідників в 1 кг зерна (мертві – належать до сміттєвої домішки і при визначенні зараженості не враховуються). документах, які характеризують якість зерна, обов’язково відмічають показник зараженості. Якщо в наважці не знайдено живих шкідників, то дане положення фіксують, як «зараженість не виявлено». 

Шкідливі комірні комахи маючи високу потенційну здатність до розмноження, за тривалого зберігання зернопродуктів і сприятливих для їхнього розвитку умов можуть накопичитись у значній кількості. 

Комірні шкідники дуже ненажерливі. Потомство однієї самиці млинової вогнівки за чотири місяці розвитку знищує 17,5 кг борошна, а одного комірного довгоносика – один кілограм зерна пшениці за рік. Живлячись зерном, шкідники забруднюють його шкірками від линянь, загиблими особинами, екскрементами, павутиною. Заражене шкідниками борошно склеюється у грудочки, ущільнюється, в ньому підвищуються температура й вологість. Воно змінює колір, запах і смакові якості. 

Прогризене та пошкоджене зерно набагато швидше заселяють плісняві гриби, що, проростаючи, псують його, виділяючи при цьому шкідливі речовини. Ці гриби, насамперед представники роду Fusarium, спричиняють отруєння – мікотоксикози людей і тварин. Тому не можна використовувати зіпсоване, запліснявіле зерно для виготовлення хлібопродуктів або на корм худобі. З такого зерна не буде якісного борошна та хорошого хліба. Великої шкоди завдають комірні шкідники насіннєвому матеріалу, знижуючи його кондиційні показники. Так, пошкоджене насіння пшениці та кукурудзи може втратити 27–75 % схожості. 

Одним із способів боротьби з комірними шкідниками є охолоджування і проморожування зерна з перемішуванням вороху в холодну пору року. При зниженні температури зерна до -5, -10 ºС забезпечується знищення шкідників. 

Для дезінсекції комірних приміщень, токів, зерна насінного і продовольчо - фуражного призначення застосовують хімічні засоби захисту. Обробку комор можна провести інсектицидами «Фастак» (0,02 л/100 м² поверхні складу) або «Актеллік» (0,1 л/100 м²). На 100 м² поверхні з металу витрачають 2,5 л робочого розчину, з цегли – 7 л, з бетону та дерева – 5 л. Ретельно обробляють щілини, стики, вентиляційні люки та інші місця, де можуть ховатися комахи. «Актеллік» проявляє не тільки контактну дію, але й має фумігантний ефект. Тривалість захисної дії може сягати року. Для фумігації зернових запасів норма використання «Актелліку» та «Фастаку» становить 16 мл/т зерна. Дезінсекцію аерозольними обробками та фумігацію виконують спеціалізовані сертифіковані організації із дотриманням правил безпеки.