Основні шкідники озимого ріпаку

• Після перезимівлі зі збереженим листовим апаратом ріпаку та встановленням позитивних температур відбувається активне відновлення вегетації. Посіви ріпаку стають найпривабливішими як для сільгоспвиробників, так і для шкідників, які впливають на отримання стабільних та якісних урожаїв. Різке коливання температур, їхнє підвищення (+12  +20°С) прискорює одночасну та більш масову появу різноманітних шкідників: блішок, біланів, ріпакового пильщика, ріпакового квіткоїда, прихованохоботників тощо (загалом понад 50 шкідливих видів).
• Один із найнебезпечніших шкідників ріпаку – РІПАКОВИЙ КВІТКОЇД (MELIGETHES AENEUS F.).
• Зимують жуки у верхньому шарі ґрунту, під сухим листям та рослинними рештками. Наприкінці квітня – на початку травня виходять на поверхню, живляться на дикоростучих хрестоцвітих рослинах, потім переходить на посіви ріпаку.
• Самки відкладають 1-2 яйця у середину бутонів. Стадія яйця триває 5-12 днів, личинки – 20-30 днів. Закінчивши розвиток, личинки заляльковуються у верхньому шарі ґрунту. З лялечок за 10–12 діб виходять імаго. Це відбувається у червні – липні. Імаго певний час живляться на квітках різних рослин, потім мігрують до місць зимівлі. Упродовж року розвивається одне покоління.
• Ріпаковий квіткоїд пошкоджує бутони. Маленькі бутони з’їдає повністю, а у великих вигризає отвори. Пошкоджені бутони опадають. Якщо пошкодження незначне, утворюються спотворені стручки з малою кількістю насіння низької якості.
• На імаго квіткоїдів паразитують їздці родин Ichneumonidae та Braconidae. Економічний поріг шкодочинності – 5 жуків на рослину.
• 
  
• РІПАКОВИЙ НАСІННЄВИЙ ДОВГОНОСИК (CEUTHORHYNCHUS ASSIMILIS PAYK.)
• Ріпаковий насіннєвий довгоносик, або насіннєвий прихованохоботник, зимує у ґрунті й під рослинними рештками. З'являються жуки у квітні за середньодобової температури повітря 7-8°С. Спочатку вони живляться на сходах дикоростучих хрестоцвітих (хрінниця, дика редька, суріпиця), згодом мігрують на культурні види (ріпак, капуста, редька тощо). Живляться стеблами, квітконіжками, бутонами.
• У другій половині травня і до кінця червня самки відкладають яйця всередину молодих стручків хрестоцвітих культур через прогризені ними отвори. Плодючість самок сягає 30-40 яєць, в один стручок можуть відкладати яйця декілька самок. За 7-10 діб відроджуються личинки, які живляться молодими насінинами. Тривалість розвитку личинки становить 30 днів. Наприкінці червня – на початку липня личинки прогризають стручок, падають на землю та заляльковуються у земляній колисочці. Молоді жуки нового покоління виходять з лялечки на початку серпня. До настання холодів вони живляться хрестоцвітими бур'янами та мігрують до місць зимівлі. Упродовж вегетації розвивається одне покоління шкідника.
• Крім ріпаку, жук пошкоджує інші хрестоцвіті рослини. Економічний поріг шкодочинності — 5–6 жуків на рослину.
• В уражених прихованохоботником стручках зменшується маса насіння, вміст олії, а отже, і схожість насіння. Пошкоджені прихованохоботником стручки сильніше уражуються альтернаріозом.
• Чисельність насіннєвого прихованохоботника знижують паразити родин Ichneumonidae та Braconidae (Hymenoptera).
• Заходи захисту. Дотримання просторової ізоляції. Знищення бур’янів із родини капустяних. Глибока зяблева оранка полів, які були зайняті насінниками. Розпушування ґрунту в період масового заляльковування личинок. Обробка інсектицидами рекомендується при досягненні порогу шкодочинності 2-3 жуки на одну рослину при заселенні 10% рослин.
• 
  
• РІПАКОВИЙ ЛИСТОЇД (ENTOMOSCELIS ADONIDIS PALL.)
• Ріпаковий листоїд зимує у фазі яйця на поверхні або у верхніх шарах ґрунту. Личинки виходять із яйця наприкінці квітня. Живляться спочатку листям капустяних бур’янів, потім переходять на ріпак та інші культурні рослини. Заляльковуються у ґрунті на глибині 5–8 см. У кінці травня – на початку червня з’являються молоді жуки. У спеку йдуть в діапаузу, ховаючись у ґрунті. Наприкінці літа виходять із діапаузи, живляться капустяними культурами, потім відкладають яйця. За рік розвивається одна генерація. Шкодять переважно дорослі жуки, за масового розмноження — личинки. Живляться листям ріпаку.
• Заходи захисту. Осінній обробіток ґрунту. Знищення бур’янів із родини капустяних. Розпушування ґрунту в міжряддях. Економічний поріг шкідливості  — 5–6 особин на одну рослину. Обробка у фазі 4–6 листків — початку бутонізації дозволеними інсектицидами.
• 
  
• ОЗИМА СОВКА (SCOTIA SEGETUM SEHIFF.)
• Гусінь є поліфагом. Особливо шкодочинна в останні роки через порушення технологій вирощування. Розвивається у двох генераціях, у північних областях - в одній. Для посівів ярого ріпаку більш шкідливою є перша генерація, для озимого - друга. Самки відкладають яйця на низькорослі бур’яни та рослинні рештки. Гусениці 1-го та 2-го віку живляться бур’янами та молодими листочками ріпаку. Починаючи з третього віку, вони підгризають рослини на рівні ґрунту.
• Розмноження озимої совки значною мірою обмежують Ichneumonidae та  Trichogrammatidae, мухи-тахіни, а також віруси.
• Заходи захисту. Велике значення в обмеженні чисельності озимої совки має правильний обробіток ґрунту після збирання просапних попередників озимих культур, що зумовлює загибель гусені та лялечок. Біологічним заходом боротьби є випускання трихограми двічі у кількості 50 тис. особин/га.
• 
  
• РІПАКОВИЙ ПИЛЬЩИК (ATHALIA ROSAE L.)
• Цей шкідник одразу помітний на посівах завдяки своєму яскравому зовнішньому вигляду — оранжевого кольору імаго з чорною голівкою, вусиками та двома парами прозорих крил. Яйце його світло-жовтого кольору. Псевдогусінь - личинка пильщика, яка має темно-зелене забарвлення та суттєву довжину тіла — 17-18 мм.
• Зимують личинки після завершення живлення в ґрунті, на глибині 7–15 см. Заляльковуються у квітні. За 8–15 діб вилітають дорослі пильщики та додатково живляться на квітках капустяних та зонтичних рослин. Самка робить надрізи в епідермісі зісподу листка і відкладає у середину надрізів по одному яйцю. Плодючість — 250–300 яєць. За сприятливих умов за 6–11 діб з яєць виходять личинки, які активно живляться. Розвитку пильщиків сприяє тепла сонячна погода. У разі затяжної негоди пильщики не літають і можуть загинути, не відклавши яєць. Личинки знищують листки повністю, залишаючи лише центральну жилку, унаслідок чого молоді рослини засихають. Закінчивши живлення, несправжні гусениці йдуть у ґрунт, де заляльковуються у щільних коконах. Стадія лялечки триває 15 днів. Дорослі пильщики з’являються у липні-серпні та дають початок наступному поколінню. Генерація двократна.
• Паразитами ріпакового пильщика є  Monoblastus brachyacanthus Gmel. і Perillissus lutescens Holmgr. (Hymenoptera: Ichneumonidae). На личинках пильщика паразитують мухи-тахіни (Diptera: Tachinidae).
• Заходи захисту. Глибока зяблева оранка ґрунту. Знищення бур’янів. Обробка інсектицидами доцільна при заселенні 10% рослин із середньою чисельністю 3–5 несправжніх гусениць на одну рослину.
•  
• ХРЕСТОЦВІТІ БЛІШКИ (PHYLLOTRETA SP.)
• Хрестоцвіті блішки є основними шкідниками ярого ріпаку.
• Зимують у стадії імаго під рослинними залишками, опалим листям у лісосмугах та у верхньому шарі ґрунту на полях, у щілинах та тріщинах парникових рам. Виходять навесні за середньодобової температури 8–9 °С.  Відкладають яйця в ґрунт на корені. Одна самиця в середньому відкладає до 20 яєць. Стадія яйця триває 5-10 дів, а личинки розвиваються 20-30 днів. Личинки живляться дрібними корінцями рослин, не завдаючи їм помітної шкоди. Личинки виїмчастої блішки вигризають заглибини в головному корені, пригнічуючи рослини.
• Дорослі жуки пошкоджують листки сходів ярого ріпаку, вигризаючи паренхіму. Отвори від пошкоджень зливаються, через що перші листки засихають. За чисельності понад 5 особин/м², вони здатні повністю знищити сходи ріпаку за кілька днів.
• Хрестоцвіті блішки розвиваються в 1–2 поколіннях. Жуки нового покоління з’являються наприкінці липня — у серпні.

Заходи захисту. Протравлювання насіння є першочерговим засобом захисту ріпаку від шкідника. Крім того, системні інсектициди на основі хлорпірифосу й циперметрину в нормі 0,6 л/га допоможуть позбутися блішок під час вегетації ріпаку.

ЛУЧНИЙ МЕТЕЛИК (MARGARITIA STICTICALIS)

• Імаго — це сіруватий метелик розміром 18-25 мм, що пошкоджує рослини, харчуючись нектаром квітів. Але найбільше шкоди завдає гусінь. Має сіро-зелене або матово-чорне забарвлення, з темною смужкою вздовж спини та двома зеленкувато-жовтими по боках. На грудних і черевних сегментах – симетричні крупні темні щетинконосні блідо-окаймовані горбочки. Голова чорна, тіло завдовжки 28-35 мм.
• Зимують гусениці останнього віку в землистих коконах у поверхневому шарі ґрунту. Заляльковування відбувається навесні та триває з кінця квітня до середини травня. Навесні у середині травня при температурі повітря 15-17°С починається літ метеликів і триває у червні; літають у сутінках (після заходу сонця і вночі). Самиці відкладають яйця по одному або по кілька (черепицеподібно купками по 3-20 шт.) на сходи культурних рослин, бур'янів, рослинні рештки та частково на ґрунт. Плодючість однієї самиці в середньому становить 100-200 яєць (до 800). Ембріональний розвиток триває 3–10 днів. Розвиток гусениць триває 2-4 тижні. Заляльковуються вони у ґрунті; стадія лялечки триває 12 і більше днів. Виліт метеликів другого покоління відбувається у кінці червня – на початку липня, а третього (на півдні) – з середини серпня до середини вересня.
• Розвиток однієї генерації за сприятливих умов триває 35-40 днів. Упродовж року розвивається 2-3 генерації шкідника. Характерною особливістю лучного метелика є циклічність масових розмножень, синхронізованих з циклами сонячної активності та клімату. Чисельність шкідника регулюється багатьма факторами, з яких вирішальним є плодючість самиць, що зумовлюється станом погоди (високі температури і посуха до середини червня призводять до безплідності метеликів), кількістю та якістю корму тощо.
• Виплоджені гусениці живляться на нижньому боці листків, обплітаючи їх павутиною, старшого віку – відкрито на рослинах, об'їдаючи листки, стебла, квітки, зав'язі, злегка обплітаючи павутиною, а також головку коренеплодів.
• Чисельність лучного метелика значною мірою регулюється паразитами (яйцеїд трихограма), хижаками (кокцинеліди, хижі жужелиці, золотоочки) та хвороботворними мікроорганізмами. Відомо понад 70 видів їздців і мух-тахін – паразитів гусениць і лялечок. Шкідником живляться різні птахи, особливо граки.
• Заходи захисту. Глибока зяблева оранка, глибоке осіннє перекопування ґрунту (на присадибних ділянках) або двократне дискування ґрунтів у вогнищах масового залягання коконів. Сівба в ранні та стислі строки, розпушування міжрядь у період заляльковування лучного метелика. Восени або навесні до початку відростання травостою та вильоту метеликів – дискування та боронування багаторічних трав. Позакореневе підживлення культур азотними добривами значно знижує чисельність гусениць 1-го віку. У період живлення метеликів і відкладання яєць систематичне знищення бур'янів. Випуск яйцеїда трихограми на початку та в період масового відкладання яєць у співвідношенні 1:10 (паразит-жертва) 3-4 рази з інтервалом 5-7 днів (20-30 тис. самиць на 1 га). Обприскування посівів інсектицидами за перевищення ЕПШ.
• КАПУСТЯНА МІЛЬ  (PLUTELLA MACULIPENNIS)
• Гусінь капустяної молі виїдає на листі ріпаку та інших рослин з родини Капустяних невеликі ділянки. Характерною особливістю ураження саме цим шкідником є те, що гусінь не зачіпає шкірку листя з верхнього боку.
•  Як і у випадку з озимою совкою, найбільшої шкоди на посівах озимого ріпаку завдає гусінь капустяної молі другого покоління. Через здатність до швидкого розмноження та нечіткий розподіл поколінь цей шкідник за короткий проміжок часу може завдати суттєвої шкоди посіву.
• Заходи захисту. Знищення рослинних решток, в яких зимує капустяна міль, глибока зяблева оранка та контроль бур'янів з родини Капустяних дозволяють ефективно контролювати її чисельність на полі. Проте вже при заселенні 10% рослин і чисельності, що перевищує 4-5 гусениць на одну рослину, варто переходити до агрохімічного контролю. Для цього використовують інсектициди на основі альфа-циперметрину тощо. Через велику кількість ентомофагів, що харчуються капустяною міллю, високу ефективність також має застосування біопрепаратів та випуск трихограми.
•  
• РІПАКОВИЙ БІЛАН  (PIERIS RAPAE)
• Розмах крил метелика становить 35–40 мм, він схожий на білана капустяного, але менших розмірів. У самок на передніх крилах є дві чорні плями, а у самця — одна. Задні крила мають білий верх з чорною плямою на передньому краю, а знизу вони жовтуваті. Розмір яйця становить 1,0 мм, воно жовте, має ребристу структуру і схоже на пляшку. Гусениця має довжину 30–35 мм, вона оксамитово-зелена з жовтою смугою на спинному боці. Лялечка метелика має розмір 20–25 мм, вона зеленувато-сіра і має кутасту форму.
• Лялечки зимують, закріплені за допомогою павутинного пояска, на сухих рослинах, чагарниках, деревах та будівлях. Літ метеликів відбувається у квітні. Вони потребують додаткового живлення нектаром квіток і роблять це протягом 6–10 днів.
• Метелики відкладають яйця поодиноко, переважно на нижній стороні листків. Плодючість може сягати від 200 до 400 яєць. За 7–10 днів гусениці вилуплюються та починають живитися листям, прогризаючи невеликі отвори неправильної форми у листках.
• На більш пізньому етапі свого розвитку вони можуть повністю знищити листок, включаючи товсті жилки. Після 18–20 днів відбувається перетворення гусениці у лялечки. За 10–11 днів вилітають метелики другого покоління. Подальший розвиток другого покоління протікає аналогічно першому.
• У північних регіонах України ріпаковий білан розвивається у двох поколіннях, тоді як на півдні розвивається чотири покоління. Гусениці другого та наступних поколінь живляться качанами капусти, проникаючи всередину них та створюючи ходи. Це призводить до пошкодження качанів, які згодом починають гнити, набувають неприємного запаху і стають неїстівними.
• ЕПШ: заселення 10% рослин із щільністю 3-5 гусениць/рослину.
•          Заходи захисту.  Ефективний контроль та знищення бур’янів із родини Капустяних.