Методи захисту рослин у сільському господарстві

Підвищення врожайності сільськогосподарських культур в умовах сучасного господарювання неможливе без надійного захисту рослин від шкідливих організмів. Причиною недобору близько третини врожаю нині є вплив шкідників, хвороб, бур’янів, а також несприятливих умов розвитку культурних рослин. Вони не тільки знижують рівень урожайності сільськогосподарських культур, але й значною мірою погіршують якість продукції та призводять до значного зростання її собівартості.

Фермери та вчені всього світу постійно працюють над методами захисту сільськогосподарських рослин, щоб виключити небажаний вплив.

Основними методами захисту рослин є: агротехнічні, фізико-механічні, хімічні, біологічні, організаційно-господарські, інтегровані тощо.

Що таке захист рослин? Це комплекс заходів, спрямованих на зменшення втрат урожаю та запобігання погіршенню стану рослин сільськогосподарського та іншого призначення, багаторічних і лісових насаджень, дерев, чагарників, рослинності закритого ґрунту, продукції рослинного походження через шкідників, хвороби, вірусів, бур’яни та інших шкідливих чинників.

Агротехнічний метод захисту рослин — це комплекс профілактичних заходів, спрямованих на створення несприятливих умов для розвитку шкідників, хвороб, бур'янів і підвищення стійкості культури. Агротехнічні заходи є основою сучасних систем захисту рослин від комплексу шкідливих організмів.

Кожен з агротехнічних способів має біоценотичне значення, але істотне значення мають:

• Освоєння сівозмін, правильне чергування культур забезпечує максимальне пригнічення всіх біотипів бур’янів, зниження згубності спеціалізованих видів шкідників і хвороб.
• Оптимізація систем обробітку ґрунту та удобрення. Відомо, що понад 90 відсотків шкідників певну частину свого життя проводять у ґрунті. При обробітку ґрунту (перевертання, розпушування, ущільнення тощо) умови життя їх різко змінюються. Своєчасний та високоякісний обробіток ґрунту сприяє також швидкому розкладанню післяжнивних решток та бур’янів разом зі збудниками хвороб, що розвиваються на них. Певне значення у підвищенні стійкості сільськогосподарських культур проти хвороб має внесення мінеральних добрив, збалансованих за фосфором і калієм. Застосування підвищених доз азоту сприяє регенерації пошкодженої вегетативної маси рослин і зменшенню втрат урожаю від багатьох видів шкідників. Істотна роль в обмеженому розвитку низки хвороб належить мікродобривам. Таким чином, позакореневе підживлення рослин солями цинку, мангану, купруму, молібдену та інших мікроелементів сприяє стійкості багатьох культур проти інфекційних хвороб.
• Підготовка високоякісного посівного та садивного матеріалу. Очищенням та сортуванням насіння домагаються значного зменшення шкідників, які розвиваються всередині насіння (горохова зернівка, люцернова товстоніжка тощо), а також ряду збудників хвороб (біла гниль соняшнику, хвороби насіння кукурудзи тощо).
• Добір сортів і гібридів з урахуванням їхньої стійкості, конкурентоспроможності й толерантності щодо шкідливих організмів і інших несприятливих чинників. Необхідність зміни сортів пов’язана з тим, що їхня стійкість з часом зменшується, а з годом втрачається зовсім. Причиною цього є властива патогенним мікроорганізмам здатність пристосовуватися до нових рослин-жителів.
• Добір строків і способів сівби та висаджування, збирання врожаю. Однією з основних вимог до способів сівби є створення оптимальної густоти рослин у посівах, що забезпечує найбільш інтенсивне наростання асиміляційної листкової поверхні основного чинника врожайності. Строками сівби необхідно маневрувати так, щоб забезпечити дружні сходи та поліпшити фітосанітарний стан посівів.
• Знищення бур’янів. Бур’яни сприяють посиленому розмноженню багатьох шкідників і розвитку хвороб. Прикладом можуть бути хрестоцвіті блішки, капустяна попелиця, злакові мухи, озима совка, лучний метелик. Своєчасне знищення бур’янів мінімізує ризики розвитку та поширення шкідників та хвороб.
• Просторова ізоляція. Різко знизити пошкодженість ряду культур шкідниками можна за допомогою просторової ізоляції  їх від територій, де відбувається нагромадження та розмноження шкідливих організмів.
• Механічні методи. Як випливає з назви, цей метод захисту сільськогосподарських культур передбачає застосування різних пасток і інших механічних засобів боротьби зі шкідниками. Наприклад, це пастки для мишей або клейові кільця на стеблах культур, збивання шкідників з рослин за допомогою бризок води або навіть збірка вручну і винищення комах. Також застосування передових методів точного землеробства та сільськогосподарської робототехніки зі штучним інтелектом, що може автономно виявляти та видаляти шкідників.
• До фізичних методів захисту рослин від шкідників і хвороб належать різні варіанти впливу ультразвуком, радіаційною енергією, електромагнітними полями, нагріванням або замороженням. Наприклад, для знищення курної сажки пшениці і ячменю їхнє насіння занурюють у воду високої температури (48-50°). Навпаки, для знищення квасолевої та горохової зернівок потрібно застосовувати низькі температури (до мінус одинадцяти градусів).

Біологічний метод захисту рослин — використання міжвидових і внутрішньовидових відносин у біоценозі та біологічних особливостей його видів рослин для знищення, контролю чисельності та шкодочинності організмів, які пошкоджують культурні рослини.

Суть біологічного методу полягає у використанні для захисту рослин від шкідливих організмів їхніх природних ворогів (хижаки, паразити, антагоністи, гербіфаги), продуктів їхньої життєдіяльності (антибіотики, гормони, феромони та їхні аналоги) та ентомопатогенних мікроорганізмів для зменшення їхньої кількості та шкодочинності та створення сприятливих умов для діяльності корисних видів у агробіоценозах, тобто застосування «живого проти живого».

Позитивним чинником у застосуванні біологічного методу є його екологічність.

Біологічний метод включає три основні групи заходів:

збереження та збагачення природних популяцій ентомофагів і корисних для захисту рослин мікроорганізмів в агроценозах;

випуск на поля ентомофагів, розведених у лабораторних умовах;

використання патогенних організмів та продуктів їхньої життєдіяльності.

Трихограм — один із найбільш поширених агентів біологічного методу захисту рослин і являється паразитом яєць багатьох комах-шкідників, зокрема різних видів лускокрилих. За умови правильного використання, її застосування досить ефективне і виправдане.

На основі мікроорганізмів створено декілька біопрепаратів, зокрема бітоксибацилін, гаупсин, лепідоцид. Біологічна боротьба зі збудниками хвороб рослин ґрунтується на використанні таких взаємовідносин між організмами як антагонізм, конкуренція, гіперпаразитизм. Найширшого практичного використання серед антагоністів набули гриби Тrіhоdеrmа і актиноміцети, бактерії — спорові Васіllus subtilis і не спорові з роду Рsеudоmоnаs.

Хімічний метод захисту рослин — це використання синтетичних або природних пестицидів для знищення шкідників, збудників хвороб та бур'янів. Надійний захист посівів сільськогосподарських культур від шкідливих організмів потребує значного хімічного навантаження на орні землі.

           Жоден з препаратів сьогодні не дає 100% гарантії ліквідації бур’янів і має застосовуватися в поєднанні з іншими методами для підсилення захисту рослин від шкідників і хвороб. Крім того, кожен епізод використання препаратів з метою захисту культур має бути обґрунтований, щоб оминути забруднення природи. Навіть при розпилюванні засобів захисту рослин у мінімальних дозах на певній ділянці, рухаючись разом з водою у ґрунті, вони можуть створювати токсичні концентрації у водних об’єктах, потрапляти в організми гризунів і хижаків, які ними живляться.

Науково-технічний прогрес дає змогу синтезувати нові, більш досконалі пестициди, рівень токсичності яких щодо теплокровних організмів, зокрема людини, знижується. Зменшуються й гектарні норми витрати пестицидів. Скажімо, із застосуванням гербіцидів на основі похідних сечовини знизилися норми витрати від літрів на 1 га до десятків грамів.

Хімічні методи захисту рослин передбачають розумне використання пестицидів, коли це необхідно. Це включає використання пестицидів, які менш шкідливі для нецільових організмів, застосування їх у потрібний час і в потрібній кількості, а також чергування пестицидів для зменшення ризику розвитку стійкості.

Організаційно-господарський метод захисту рослин охоплює заходи:

• вирощування полезахисних лісосмуг;
• осушення надмірно вологих територій;
• окультурення луків і пасовищ;
• цілеспрямований підбір сортів рослин, які ростуть на полях;
• організація роботи фітосанітарної служби;
• очищення посівного матеріалу.

Інтегрований метод захисту сільськогосподарських рослин дає в результаті гармонійне поєднання всього перерахованого. Мета інтегрованого захисту рослин полягає в тому, щоб звести до мінімуму збитки та зберігати ступінь зараження на прийнятному рівні, а не знищувати всі небажані популяції. Його використання можливе тільки при регулярному моніторингу поля та всіх його параметрів. Важливо розуміти, що метою польової обробки є не знищення 100% шкідливих об’єктів, а регулювання пропорції корисних і шкідливих об’єктів. Критерієм цього є так званий поріг шкідливості, при якому шкоди врожаю переважають витрати на їх запобігання. Вираховується в кількості шкідників на 1 м². У тому випадку, коли вартість усіх видів обробок буде коштувати менше, ніж втрата врожаю без цих обробок, їх можна вважати раціональними для захисту рослин.

Можна виділити такі переваги інтегрованого захисту рослин:

• зниження впливу хімічних речовин на працівників;
• використання природних методів ведення сільського господарства з найменшою шкодою для довкілля;
• мінімізація забруднення води та повітря;
• підвищення родючості ґрунту шляхом зниження рівня її забруднення;
• запобігання розвитку стійкості до хімічних речовин у шкідників
• обмеження застосування пестицидів, зменшується кількість їхніх залишків у вирощеному врожаї.

ВИСНОВОК :

Сукупність усіх методів боротьби (комплексний підхід) має бути  спрямований не лише на знищення шкідників і хвороб, але й на забезпечення довготривалого балансу в агроекосистемі. Усі заходи мають бути збалансованими, щоб не нашкодити довкіллю. Інтегрована боротьба зі шкідниками наголошує на зведенні до мінімуму використання хімічних пестицидів та їхнього використання після інших методів.