Хвороби бульб картоплі у період зберігання в овочесховищах

Картоплярство — велика галузь сільськогосподарського виробництва, яка має важливе народногосподарське значення.

         Картопля — культура універсальна. Вона водночас є продуктом харчування, сировиною для переробної промисловості та високоякісним кормом для худоби. Вміст сухих речовин у картоплі становить 25 %, з яких 16 — 20 % припадає на крохмаль. З одного гектара посівної площі культура забезпечує у 2,5 — 3 рази більший вихід сухих речовин, ніж пшениця, жито, ячмінь чи овес. Бульби картоплі містять багато вуглеводів, білка, вітамінів та інших поживних речовин, необхідних для харчування людини. Зокрема, білок відзначається високою біологічною цінністю, оскільки включає незамінні амінокислоти, зокрема валін, лізин тощо. Маючи добрі смакові якості та високу поживність, картопля підвищує засвоєння людським організмом інших продуктів харчування.

         У продовольчому балансі культура посідає друге місце після хліба, тому у народі її називають «другим хлібом». Важливо не тільки виростити хороший урожай картоплі, але і забезпечити йому правильне зберігання. Попит на продукт залишається високим протягом усього року, тому необхідно, щоб він якомога довше не втрачав свої поживні та смакові якості. Щоб створити відповідні умови для зберігання картоплі в овочесховищі, враховують температуру, особливості сорту, приховані хвороби й інші фактори.

         Картопля уразлива до багатьох збудників грибкових, бактеріальних та вірусних хвороб. Більшість хвороб передається посадковим матеріалом. Найбільш поширеними хворобами картоплі в овочесховищах є фітофтороз, чорна ніжка, парша, різоктоніоз, кільцева гниль, суха, мокра гнилі тощо. Інфекція цих хвороб потрапляє у сховище разом із бульбами з поля, де вона накопичується протягом багатьох років.

         Фітофтороз — поширене захворювання, особливо у періоди коливань температури і відносної вологості повітря. Уражується хворобою спочатку бадилля, а потім бульби. На поверхні з’являються тверді, ледь вдавлені плями різної форми, бурого або сірого кольору. Пізніше плями проникають усередину, тканина поступово відмирає. Передається хвороба від однієї бульби до іншої, що призводить до масового гниття. Заходом боротьби є висадження здорових бульб, обприскування їх у період росту розчинами фунгіцидів. Перед збиранням бульб бадилля обов’язково необхідно скошувати та вивозити з ділянки. Зібрану картоплю просушують, ретельно оглядають, під час зберігання стежать за дотриманням оптимальних умов.

         Мокра гниль — одне з найбільш поширених та небезпечних інфекційних захворювань. На бульбах з’являються невеликі плями жовтуватого кольору, які поступово збільшуються, тканина розм’якшується, з’являється неприємний запах гниття. При появі захворювання уражені бульби необхідно швидко та ретельно вибракувати. Заходами боротьби є закладання здорових бульб, дотримання оптимальних умов зберігання.

Хворобу суха фузаріозна гниль спричиняють декілька видів грибів виду фузаріум. У бульбах утворюються порожнини, які заповнюються міцелієм гриба, а на поверхні з’являються невеликі напливи у вигляді бородавок жовтуватого кольору. Такі бульби, висаджені в ґрунт, здебільшого гинуть, викликаючи зрідження сходів та заражаючи ґрунт патологічною інфекцією.

         Кільцеву гниль бульб викликають нерухомі паличкові бактерії. Ураження відбувається у полі на ранніх стадіях бульбоутворення. Здорові бульби можуть уражуватися при засипанні у сховище на зберігання. Хвороба виявляється наприкінці періоду зберігання — навесні. Бактерії накопичуються у судинному кільці недалеко від поверхні бульб. Вони поступово закупорюють його, і бульби починають загнивати, перетворюючись у білу слизьку масу, яка має неприємний запах. Особливо небезпечно зараження у випадку, коли перед посадкою бульби ріжуть на частини недезінфікованим ножем. Таким чином можна заразити весь посадковий матеріал.

         Зберігання картоплі, її якість та мінімізація втрат залежать від того, як було проведено будівництво сховища і наскільки воно пристосоване до виконання своїх функцій. Оптимальна температура зберігання картоплі у будь-який час року становить +2 — +3°С. При такій температурі бульби перебувають у стані спокою: не проростають і не замерзають.

         Для зберігання овоча важлива відсутність пошкоджень, хвороб на бульбах, дотримання параметрів температури та вологості повітря  у приміщенні, наявність кисню. Потрібно постійно контролювати параметри — протягом усього періоду зберігання.

         Велике значення мають агротехнічні заходи боротьби із хворобами.

         Культуру слід вирощувати у короткій сівозміні, щоб вона поверталася на своє місце через 3 — 4 роки. Кращим попередником для картоплі є озимі зернові культури, кукурудза та бобові культури. Необхідно вирощувати сорти картоплі, стійкі до хвороб, на добре розроблених та удобрених ґрунтах.

         Для стримування розвитку та поширення хвороб картоплі необхідно проводити сортооновлення та сортозаміни, використовувати районовані сорти вітчизняної селекції, які пристосовані до агрокліматичних умов та мають стійкість до хвороб.